…Змалку Андрій захоплювався зброєю. Назавжди він запам’ятав, як одного разу в руках батька щось холодно блиснуло. Заінтригований хлопчина підбіг ближче і побачив старовинний штик-ніж, що сяяв на сонці сталлю.
Вже у школі взнав, що у роки обох світових війн через його рідне село (Борщівського р-ну) проходили бойові дії. Відтак односельці не раз під час оранки знаходили патрони або зброю. Утім чоловіки не стільки знаходили, скільки любили похвалитися: “Ось моєму дідові (куму, сусіду тощо) пощастило знайти отаке-е-енну рушницю (шаблюку, автомат – знахідки залежали від фантазії співрозмовника)”. Наслухавшись подібних побрехеньок, юнак і собі захопився та вирішив зібрати колекцію холодної та вогнепальної зброї. Щоправда, при цьому не зважив на юридичну сторону питання, а саме, що в Україні носіння, зберігання, придбання, ремонт будь-якої зброї заборонено законом, а стаття 263 Кримінального кодексу передбачає штраф і навіть до 5 років позбавлення волі.
Так от, при нагоді Андрій купив собі металошукача і разом з двома синами не раз виходив “на полювання” у розташований неподалік ліс. У цих пошуках чолов’язі досить щастило. У червні 2013-го знайшов справжній німецький карабін системи “Маузер”, почистив його, а потім із сином у лісових хащах навіть постріляли з нього!
Трохи згодом у старому окопі знайшов майже півсотні патронів та гранату. Розуміючи, що тримати вдома ці речі небезпечно, розібрав їх та висипав порох у банку з-під кави.
Проте досить суттєво його колекція поповнилась після смерті батька. Якось, перебираючи усілякий мотлох у його тумбочці біля ліжка, знайшов довгий, загорнутий у газету важкий предмет. Обережно розгорнув і раптом його осліпив блиск сталі старовинного клинка. Не тямлячись від радості, дістав із піхви знайомий з дитинства австрійський штик-ніж до гвинтівки часів Першої світової війни (1895 р.). Певно, батько його трохи переробив, тож Андрій, хизуючись, почав різати ним сусідам свиней. А ще у тумбочці лежало декілька патронів до гвинтівки.
Не відомо, чи втілив би селянин свою мрію і зібрав би колекцію зброї, та про його небезпечне захоплення “чорною археологією” і прогулянки з металошукачем стало відомо правоохоронцям. Під час обшуку весь арсенал було вилучено та незабаром за рішенням Борщівського районного суду штик-ніж і карабін передали до колекції зброї Тернопільського наукового центру судових експертиз, а порох із патронами знищено.
Тим часом сам горе-збирач опинився на лаві підсудних. І хоча санкція 263-ої статті Кримінального кодексу передбачає 4 роки позбавлення волі, суд зважив на щире каяття “чорного колекціонера” і замінив на один рік іспитового строку. Крім того, довелось Андрієві й чимало заплатити за проведені судові експертизи.
Олекса Чиж
Джерело: Тижневик "Номер один"
7880