29 квітня на 56 році життя через важку недугу передчасно відійшов у вічність відомий тернопільський педагог Микола Николин. У перший день травня освітянина провели в останню дорогу.
Микола Миколайович усе своє життя присвятив учительській діяльності. Він був педагогом-новатором, керівником Лабораторії обдарованої дитини Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу.
Миколу Николина поважали колеги за досвід, професіоналізм, новаторський підхід до навчально-виховного процесу і порядність. Він назавжди залишиться для освітян Тернополя і краю та своїх вихованців взірцем не лише педагога, а й людини.
«Життєвий шлях Миколи Миколайовича Николина – це зразок людської гідності, добропорядності, чесності та доброти. Його смерть є непоправною втратою для усього колективу та його родини», – зауважила очільниця міського управління освіти і науки Тернопільської міської ради Ольга Похиляк.
Здобувши науковий ступінь кандидата педагогічних наук, Николин міг успішно викладати у рідному виші та зайнятися винятково науковою діяльністю. Однак ця людина не могла уявити собі життя без школи й учнів. Коли до моєї домівки надійшла трагічна звістка про смерть знаного педагога, першим її прокоментував мій старший син: «Микола Миколайович не мав своїх дітей, але ними для нього були ми – учасники організованих ним конкурсів, альтернативних олімпіад із різних предметів, батлів, багатьох освітянських заходів та учні шкіл, у яких він свого часу викладав». Діти любили Миколу Николина за те, що він давав кожному з них можливість розвиватися, проявляти своїй здібності з різних предметів. Саме для них він заснував «Клуб обдарованих дітей Тернополя». Зі школярами Николин не розлучався ледь чи не цілодобово, бо брав участь в їхніх диспутах у соцмережах. Микола Миколайович спілкувався з ними нарівні, проте це не були панібратські стосунки, а демократичні взаємини між наставником і учнями. Николин прагнув, щоби наші загальноосвітні заклади були такими, як у цивілізованому світі, і робив усе, щоби діти у школах не були обмеженими навчальним процесом, а розвивали свої особистості.
Справді, ця людина, за влучним висловом одного із класиків вітчизняної педагогіки Василя Сухомлинського і за його ж життєвим прикладом, своє серце віддала дітям.
Олесь Миколайчук
Джерело: Тижневик "Номер один"
3350