Цей текст – продовження теми емоційного вигорання у батьків, зокрема, у молодих та й не лише молодих матусь, але стосуватиметься він швидше найближчого оточення: сім’ї, рідних, друзів, які насправді можуть зробити дуже багато, щоби мама “не вигоріла”. Щиро сподіваюся, що моя публікація потрапить до рук тим, кому присвячена…
Отже, сьогодні поговоримо про те, як організувати допомогу молодій мамі. Важливо розуміти, що лежить в основі стану емоційного вигорання. Це завжди дисбаланс між «брати» і «давати». Це завжди ситуація, коли людина емоційно виснажена, а отримувати назад стільки, скільки вона віддає, немає можливості.
Як же близькі люди можуть допомогти їй вберегтися від емоційного вигорання?
З процесом віддачі ви, на жаль, нічого зробити не зможете. Дитина, особливо маленька, а тим більше, коли вона хворіє або перебуває у стресовій ситуації (наприклад, пішла у перший клас чи переживає вікові кризи), вимагає, щоб їй віддавали час, увагу, турботу, любов.
Це той період, коли мама особливо потрібна своїй дитині, хочеш чи не хочеш, але доведеться вкладатися в дитя емоційно. Отже, необхідно шукати способи, як поповнити затрачений ресурс, щоби не виснажитись, і як варіант розпочати з розвантаження себе від додаткових речей. І часто це найрозумніше. Нерідко буває, що бабусі, дочекавшись нарешті онука, хочуть його поняньчити, пропонуючи: «Давай ми заберемо в тебе дитину, а ти роби, що хочеш». Проте в мами (особливо мами первістка) це викликає тривогу. Їй здається, що коли в неї навіть на годину забирають дитину, їхній зв’язок порушиться. І в цьому є доля здорового глузду.
Набагато краще і корисніше було би не забирати дитину, а підтримати чимось іншим. Допомогти по господарству, приготувати їжу – запропонувати мамі те, що вона ще з дитинства любить, дати їй можливість відчути себе коханою, оточеною турботою, відчути, що вона не тільки віддає, а й отримує.
Тому важливо запитати, як вона спала, як їла, чи не забула перекусити між годуваннями дитини, запропонувати полежати і відпочити. Вкрити її ковдрою. Турбота – це те, що поновлює ресурс.
І для тата, який прийшов з роботи, набагато важливіше не взяти на себе дитину і бігти міняти їй памперси, а принести дружині щось смачне із собою, те, що вона любить, зробити масаж, дати їй прийняти ванну.
Що нас наповнює?
Нас наповнює турбота, увага. Не випадковою є традиція дарувати жінці подарунки в подяку за те, що вона народила дитину. В цьому є багато патріархального. Але насправді подарунки для багатьох людей – це своєрідне поповнення ресурсу: про тебе подумали, тобі умисне щось вибирали. Не тільки ти віддаєш, а й тобі віддають. Це не обов’язково каблучка з діамантом, адже справа не в ціні! Це може бути будь-яка приємна річ (фрукти, букет квітів, цікава книжка, те, що точно порадує). Це поповнює ресурс, наповнює наш резервуар.
Ще дуже важливий спосіб заповнити резервуар – схвалення. Цим ви виявляєте впевненість, що у вашої близької людини все виходить, що вона зі всім впорається і що вона є хорошою мамою. Це те, що вселяє віру в себе, дає опору, дозволяє знаходити в собі сили справлятися надалі й добре при цьому почуватися.
Дуже важливий тілесний контакт. Так, мама віддає дитині багато фізичної ласки: цілує, лоскоче, колише, так, вона отримує від цього задоволення, але важливо, щоб її теж хтось обіймав і цілував. Вона повинна почуватися прийнятою і бажаною у фізичному плані.
Проведений разом з мамою час
Діти прекрасні, чудові, з ними приємно перебувати, обнімати, цілувати, але до якогось моменту вони, на жаль, не дуже цікаві співрозмовники. І якщо проводити з грудним немовлям 24 години безперервно, або нескінченно слухати щебет шестирічки, або переказ останніх шкільних новин у виконанні десятирічки, то можна з глузду з’їхати, особливо, якщо у самої мами є інші інтереси та інтелектуальні запити.
Жінка починає почуватися занадто регресуючою, відірваною від нормального людського життя, занадто зануреною в дитячий світ. Вона починає сумніватися у дорослих, інтелектуальних частинах свого «Я». І тому дуже важливо з нею розмовляти, знаходити час для спілкування, тим більше, якщо вона змушена зараз сидіти з дитиною.
Зрозуміло, коли жінка ходить на роботу, якщо вона реалізується десь, то не відчуває такого гострого голоду, тому що робота для того і дається, щоби відпочивати від сімейних обов’язків.
Але якщо жінка сидить вдома з кількома дітьми або з маленькою дитиною, то дуже важливо, щоби з нею продовжували розмовляти, як із дорослою цікавою людиною, проводили з нею час за дорослими заняттями, а не тільки просили розфарбувати розмальовку і зіграти в «тосі-тосі».
Усе це разом і утворює своєрідну оболонку турботи, яка дозволяє мамі справлятися з величезними емоційними навантаженнями, – без роздратування, без виснаження, без зривів.
Найкраще уявити собі, чим є здорове материнство, можна на прикладі розрізаної капустини. У центрі – дитина, її оточує своєю увагою мама, маму оточують найближчі люди: чоловік, батьки, а решта оточують своїм захистом сім’ю з дитиною і взаємодіють з нею не для того, щоби вказати мамі, що вона не так усе робить (наприклад, дитина без шапочки), а для того, щоби сказати щось приємне про дитину, допомогти (скажімо, візочок винести з автобуса).
Виходить, що кожен наступний шар – ширший, але він теж захисний і створює ту саму точку спокою і безпеки, з якої ти можеш розвиватися. Адже ідея про розвиток з точки спокою справедлива не тільки для дітей, а й для дорослих.
Наталія Гаєвська, сімейний психолог, кандидат психологічних наук
Джерело: Тижневик "Номер один"
4139