Мешканка Гусятина, 81-річна Марія Миколаївна Демкура, довго думала, розповідати історію, яка трапилася з нею, чи ні, але все ж наважилася. Може, каже літня жінка, хтось бачив те ж, що й вона, і доповнить її розповідь. А бачила вона щось схоже на НЛО. Яскравий об’єкт десь годину висів над лісом, а потім опустився на дорогу і… зник у невідомому напрямку.
25 грудня 2017 року римо-католики святкували Різдво Христове, а 26-го православні збиралися зранку на базар. Іван – сусід Марії Миколаївни, готував товар і раптом побачив щось дивне. Від землі до неба піднімався якийсь об’єкт, що розбризкував навколо себе промені. Чоловік злякався і втік до хати. Цю історію пан Іван розповів зятеві Марії Демкури, а він уже – своїй тещі. Спершу старша жінка цьому не надала значення. Однак наступної ночі щось подібне трапилось і з нею.
– У ніч з 26 на 27 грудня я чомусь не могла заснути. Ось лежу в ліжку і дивлюся у вікно, з якого добре видно гусятинський ліс. Перед вікном у мене на тумбочці стоїть телевізор. Над ним побачила яскраве світло, якого там ніколи не було, бо постійно виглядаю у вікно. Мене зацікавило, що це може бути, адже там місяць ніколи не заходить. Подивилася на годинник – була 3 година 30 хв. Не полінувалася, встала, відсунула занавіску і побачила, що десь за кілометр від мого будинку над лісом зі сторони села Суходіл висить якийсь об’єкт у вигляді великої тарілки крисами (ободами) вгору, а кругом світяться зірочки, десь штук із десять, а на дні – світлий кошик. Можливо, у тому кошику сиділи якісь істоти, але їх я не бачила, як і не було видно, чи цей кошик з’єднаний з тарілкою. Боячись втратити об’єкт з поля зору, я стояла майже нерухомо десь півгодини, – пригадує ту незвичну ніч Марія Демкура.
О 4 годині жінка покликала доньку, щоби не сказали потім, що старшій особі щось привиділося.
– Донька підійшла до вікна і теж бачила яскраве світло, не схоже на місяць. Натомість зірочок вона вже не побачила тому, що в неї упав зір, а в мене – далекозорість. Донька трішки постояла і пішла спати, я ж продовжувала споглядати. Більше того, промайнула думка поїхати туди автівкою, однак тієї ночі зять працював у нічну зміну і його не було вдома. Вже потім, розповівши, що я бачила і про наміри ближче подивитися на те все, зять засміявся, мовляв, ось Вас би й забрали невідомі, – розповідає Марія Миколаївна.
– У ту ніч небо було чисте, синє, – продовжує пані Марія, – побачені зірки були дуже великі, як долоні в руках із розпростертими пальцями, і надзвичайно низько – прямо над моїм вікном. Можливо, відбивалися ті зірочки від даху, що були на невідомому об’єкті. Так я переводила свій погляд із зірок на яскраве світло над лісом. А той об’єкт помаленьку посувався – то піднімався, то опускався. Уже й ноги стерпли і я думала йти лягати спати, як несподівано об’єкт почав опускатися на дорогу перед лісом біля напису «Гусятин» у бік до колишнього санаторію. Сів рівно о 5 годині ранку. Куди далі об’єкт подівся, я за деревами вже не бачила, – переповіла побачене тієї грудневої ночі мешканка Гусятина.
Марія Миколаївна сама собі дивується, що таке могла побачити.
– Цілу ніч не могла заснути, думала, розповідати про цю історію чи ні? Але я ж при своєму розумі, ходжу до церкви, сповідаюся, виконую хатню роботу, ніколи і нікого не обманюю, то чому про побачене не мають знати? Можливо, хтось бачив те ж, що я, і доповнить мою розповідь, – каже Марія Демкура.
Пані Марія розповіла неймовірну історію своєму сину. Той сказав: «А чому, мамо, побачене не сфотографували на телефон?» На що вона відповіла, що була у розпачі і просто не зорієнтувалася, бо й справді могла це зазнимкувати.
За кілька днів донька пані Марії, яка працює у місцевій школі, теж розповіла, що хтось ще у Гусятині бачив щось подібне. Тоді Марія Миколаївна вирішила розповісти про цю історію широкому читацькому загалу. Вірити чи ні у її правдивість – справа особиста кожного, однак, мабуть, усіх цікавить просте запитання: а чи існує у Всесвіті позаземна цивілізація?..
Іван Білий
Джерело: Тижневик "Номер один"
17979