Ми є те, що ми їмо. Напередодні новорічних та різдвяних свят, які рідко в кого обходяться без традиційного застілля, давайте поговоримо про наше тіло, а саме – про психологічні особливості харчування, тобто – про психологію харчування.
Напевно, у кожного з нас час від часу виникає запитання: чи можливо досягнути гармонії їжі та тіла? Десь ми перебуваємо в дуже амбівалентній ситуації: з одного боку – культ стрункого спортивного тіла, а з іншого – культ їжі (сюди я відношу як різні, перевірені часом, так і новомодні підходи в харчуванні).
Без перебільшення взаємодія з їжею – це довготривалі та неоднозначні стосунки в житті будь-якої людини! Ці відносини пов’язані не лише із задоволенням фізіологічного голоду, це також один з найпоширеніших способів спілкування -традиційно у всіх культур і народів існує застілля (згадайте лишень нашу українську гостинність), а також прийом їжі часом є засобом психологічного захисту, компенсацією відсутності любові, способом зниження напруги, ліками для зраненого самолюбства, особливо, коли ми не знаємо, як по-іншому відреагувати на внутрішні проблеми.
Працюючи над першим розділом “Генеральне прибирання” своєї нової книжки “Марафон оновлення”, що стосується нашого тіла та простору, в якому ми живемо, я натрапила на цікаву теорію, підтверджену практикою психолога і письменниці Ліз Бурбо, яка виявила, що наше тіло безпосередньо залежить від психології нашого харчування. Іншими словами, – від того, що ми їмо.
«Ми дуже часто заїдаємо свої проблеми! Замість того, щоби “почути” свої потреби, ми йдемо до холодильника за чимось смачненьким». І я повністю погоджуюся з нею. Ось кілька її спостережень, як залежить тип нашого харчування від власних психологічних особливостей. При цьому я не розглядаю фізіологічні проблеми, коли брак якихось речовин у нашому тілі провокує споживання певної їжі.
На що вказує пристрасть до жирної їжі?
Жирна їжа може бути дуже шкідливою. Однак безліч людей її обожнюють.
Ліз Бурбо вважає, що пристрасть до жирної їжі вказує на загострене почуття провини. Людина, яка налягає на жирні продукти, хоче себе за щось покарати. Вона переконана, що потрібно дбати перш за все про близьких людей, а не про самого себе. Турботу про себе такі люди можуть прирівнювати до егоїзму, нерідко вони відчувають відразу до самих себе, причому як на фізичному, так і на психологічному рівнях.
На що вказує любов до солодощів?
Чого гріха таїти, любимо ми підсолодити собі життя. Проте дієтологи вирахували, що в день людині досить цукру, який міститься у трьох свіжих фруктах. Усе інше — вже перебір.
Що з точки зору психології харчування означає зловживання солодощами? Недолік ніжності в житті, стверджує Ліз Бурбо. Ласун зазвичай буває вкрай суворим до себе, занадто рідко себе хвалить. Ну а вже якщо хвалить, то нагороджує себе не компліментами (які йому так потрібні), а пряниками і шоколадними цукерками.
На що вказує залежність від борошняних виробів, ароматної здоби, рум’яних пиріжків?
Напевно, складно знайти людину, яка могла би спокійно пройти повз апетитну випічку. На що вказує зловживання випічкою згідно із психологією харчування?
Брак емоційної «їжі», підтримки близьких. Причому цілком імовірно, що людина отримує увагу близьких, але їй все одно постійно мало. Ліз Бурбо зазначає, що такі люди часто ненаситні у всьому, в тому числі і в їжі.
На що вказує тяга до гостренького?
Згідно із психологією харчування, в житті таких людей бракує пристрасті. Людина, що любить гострі страви, як правило, не помічає, яке чудове все те, що її оточує. Вона занадто схильна до аналізу. І живе розумом, не дозволяючи собі насолодитися відчуттями та яскравими переживаннями. Недолік «перцю» в житті, на думку Ліз Бурбо, така людина заповнює надлишком перцю в їжі.
Багато в чому я погоджуюся з Ліз Бурбо, а особливо в тому, що існує прямий зв’язок між тим, що ми їмо, і тим, ким ми є, і навпаки. “Скажи мені, чим ти харчуєшся, і я скажу, хто ти,” – перефразую відомий афоризм.
У нашому житті не може бути порожніх місць, коли є брак чогось (близькості, впевненості, підтримки тощо), тому ми заповнюємо його всім, чим тільки можна, зокрема їжею. Хоча, якщо вже бути до кінця відвертими, то не лише їжею, а також азартними іграми, ризикованими видами спорту, залежностями у стосунках, залежностями від хімічних речовин.
Можна погоджуватись зі всім вищенаписаним, а можна й ні. А можна вже зараз спробувати для себе проаналізувати, чим для вас є їжа. Чи немає якихось перекосів у вашому харчуванні.
Візьміть аркуш паперу. Розграфіть його на три частини. У першій запишіть 5 продуктів (напої також сюди входять), які ви найчастіше вживаєте, які вам найбільше смакують, до яких «тягне». У другій колонці навпроти кожного з продуктів напишіть свої відчуття, з якими ви його з’їдаєте чи випиваєте, постарайтеся максимально прислухатись до себе. Про що хоче сказати ваше тіло, коли споживає 8-й за рахунком смаколик? І хоче ще… Якими почуттями та емоціями ви наповнюєтесь, окрім їжі? У третій колонці запишіть, чим іще, крім їжі, можна компенсувати ту чи іншу потребу, яку ви «заїдаєте».
Проекспериментуйте! Впевнена, вас чекає багато несподіваного…
Щоби було краще зрозуміло, про що йде мова, я приведу власний приклад.
Час від часу зранку чи ввечері я п’ю горнятко молока (і це з моєю лактозонепереносимістю! Коли я на молоко взагалі дивитися не можу). Останнім часом зловила себе на думці, що це перетворюється на справжній ритуал для мене. Випиваючи свій напій, я відчуваю спокій, захищеність, безтурботність, майже так, як це було колись у моєму дитинстві, і бабуся, щойно подоївши корову, приносила мені, тоді ще зовсім маленькій дівчинці, глиняне горнятко молока. Наразі обставини у моєму житті склалися так, що за короткий проміжок часу було досить багато напружених, стресових подій: переїзд в іншу країну, вагітність та народження донечки, адаптація до нового життя та багато іншого. Далеко не завжди я почувалася захищеною, а про безтурботність, здавалося, забула взагалі. І саме це моє «ритуальне» горнятко молока нагадало мені, наскільки це все є важливим для мене!
Чудовий вечір з подругою і лише з подругою (просто обожнюю свою сім’ю, але часом треба відпочивати одне від одного), нове захоплення – і я знову на якийсь час відчула себе наповненою безтурботністю і легкістю. Із відчуттям захищеності трошки складніше, але це також не проблема, якщо не нехтувати своєю потребою, а шукати способи її задовольнити (окрім «заїдання»!). І потреба у щоденному ритуальному молоці в мене практично відпала.
Наталія Гаєвська, сімейний психолог, кандидат психологічних наук
Джерело: Тижневик "Номер один"
5117