Рік пролетів як один день. Не знаю, як у вас, але в моєму випадку в сумбурі подій не встигла навіть перевести дихання, як на календарі вже новорічні свята. Яким був 2017-тий для мене? Мабуть, переломним. Ось так банально, але правда.
По-перше, довелося звикнутись із думкою, що мені вже двадцять п’ять, а значить, десь там на горизонті майорить третій десяток. Для дівчини це болюча тема. Та я не комплексую з цього приводу. Просто є розуміння, що час біжить стрімко, хочеться більше встигнути, побачити, спробувати. Разом з тим, бракує запального характеру, який був ось-ось ще в 2016 році. Геть інше сприйняття тепер. Відповідно й різко звужується кількість спонтанних поїздок, нічних прогулянок, дивакуватих вчинків. З одного боку, так, це не погано, бо ж треба колись дорослішати, хоча з іншого – так не хочеться.
Але вік – це, звісно, не найсуттєвіша подія року. 2017-тий приніс чимало професійних перемог. Кілька вдалих розслідувань, трохи непоганої аналітики. Здається, я знайшла нарешті той напрямок, який до душі мені, але не влаштовує місцеву владу. Так не влаштовує, що один кейс доведеться тягнути з собою у 2018-тий. Я зараз про суд із міським головою Сергієм Надалом. Уважний читач, який слідкує бодай трішки за моїм життям, знає, що в листопаді Феміда відмовила меру міста у задоволенні його позову щодо мене. А тут у грудні виявилось, що на цьому історія не закінчилась і Сергій Віталійович подав апеляцію. Справу розглядатимуть у середині січня та ще й в іншій області. Вже зараз «вангую», що на швидкий фінал сподіватися марно. Мабуть, до кінця своєї каденції в спокої мене не залишить. Та що вдієш? Грати «в довгу» теж часом потрібно. Шкода лише, що тепер не зможу залишити цю історію у 2017-му. Хоча хотілося б…
Натомість у році, що от-от мине, сміло можу залишити багато імен та прізвищ, які колись були зі статусом «друзі». Направду, відносини перевіряються в біді. Стільки людей відпало через мою роботу, що втратила їм лік. Шкодувати тут немає сенсу. Хіба що «збирати гулі» та робити висновки.
Разом з тим з’явилося чимало нових знайомств, які «лежали» раніше буквально під рукою. Та чомусь події складалися так, що вели мене повз них. Кілька з них радо заберу з собою у новий рік.
Шкода, що не веду щоденника. Так було би значно простіше пригадати геть-геть усе. Хоча сторінка в соціальних мережах була настільки активною, що бракне доби, щоби все перечитати. Мабуть, це теж показник насиченого року. Щодня було про що розповісти, чим поділитися.
Прикро, що мало часу знаходила для себе. Знову не записалася на танці, лише тричі відвідала плавання, один раз пішла на англійську, не оформила біометричного паспорта, рідко бувала в батьків. Це вже як класика. Щороку себе картаю, але знов і знов наступаю на ті ж граблі – немає часу! Може, у 2018-му спробувати? Принаймні пообіцяти собі не завадить. Для початку варто було би вести один блокнот весь рік, систематизувати сумбур навколо. Раптом вийде?
Вчасно поповнювати рахунок у телефоні, лягати спати о 23:00 максимум, а прокидатися бодай о сьомій. Запастися новими книжками, перебрати гардероб і викинути зайве. Поїхати за кордон, навчитися плавати. Купити новий чайник, відповісти на всі запрошення друзів, які хотіли би побачитись. Це і ще ряд дрібниць, які віднесу, мабуть, до провалів 2017-го. На жаль, нічого з усього вищеперерахованого не ставила у пріоритети. Якщо коротко, то знову частіше жила чужим життям, аніж власним.
Та попри все 2017-тий був роком сильних людей, роком щоденної боротьби для мене і тих, хто поруч. Не порожньої! І не даремної! Шкодувати про щось зараз немає сенсу. Робити висновки – ось що нам зараз залишається.
Давно без зайвої сентиментальності чекаю на новорічну ніч. Погодьтеся, в одну мить зажити по-новому ще нікому не вдавалося. Хіба тим, хто вигравав у лотерею. Та для більшості це лише підбиття підсумків. Тому більше надій покладаю на сам 2018-тий. На кожен його день, який нам буде відведено прожити. Хочу, щоби він був переможним, а не переможеним. У першу чергу – для самої себе. Новий блокнот – новий рік, нові імена, події, люди. Купа планів за спиною! Що ж, 2018-тий, до зустрічі з тобою готова!
Джерело: Тижневик "Номер один"
9539