Колись спокійне місто останнім часом ледь не щодня здригається. Навіть не пригадаю, коли і за якої влади було стільки земельно-будівельних конфліктів, як це нині відбувається у Файному місті. Чи то влада не має гальм, чи перші особи міста впевнені, що вони настільки всесильні і зможуть «порішати» всі питання з будь-якими контролюючими та правоохоронними органами, чи то наші владоможці працюють за принципом, а після нас хоч трава не рости.
До такого висновку приходиш після останніх новин, які часом нагадують зведення правоохоронних органів. Тільки один їхній перелік говорить, що влада і громада дивляться у різні боки.
Найбільш «гарячою» точкою в Тернополі є комунальна земля довкола палацу культури «Березіль». На ній запланували оборудку з побудови так званого «культурно-мистецького центру» (а насправді – багатоквартирного будинку). Люди бояться, що дана будівля може призвести до руйнації їхніх доволі старих будинків на масиві «Дружба». Що цікаво, за право будувати на комунальній землі місто від інвестора отримає замінену оббивку на кріслах у ПК «Березіль» і нові крісла у сесійній залі Тернопільської міськради. І все… Протест людей стає все масовішим і привертає увагу всього міста. На початках вони по-мирному намагалися вирішити конфліктну ситуацію, але коли «тітушки» пригрозили розправою, місцеві мешканці спершу перекрили дорогу біля «Маяка», а останньої неділі близько сотні людей провели акцію непокори на сходах перед «Березолем». За настроями людей помітно, що здаватися та опускати руки вони не збираються.
Також практично на кожному масиві Тернополя у спальних районах влада готує для тернополян велике «благо» – переобладнання котелень на альтернативні види палива. Все було б нічого, якби ця «альтернатива» не виявилася торфом. Люди бояться, що такі котельні – загроза їхньому здоров’ю, адже викиди від них можуть призвести до астми та інших легеневих захворювань. Їхні побоювання підтверджують місцеві науковці та екологи. Не дивлячись на супротив тернополян, рішення громадських слухань про повну заборону використовувати торф, влада не зважає на це, адже надприбутки засліплюють їм очі.
Навіть вирішили забудувати бульвар Симона Петлюри. Люди терпляче чекали, коли нарешті дійде черга і міська рада виділить кошти (їхні кошти, сплачені у вигляді різних податків) на облаштування скверу: вимостять алейки, поставлять лавочки і встановлять пам’ятник Петлюрі (був навіть освячений камінь під майбутній монумент). Виявилось, що у влади інші плани – на місці скверу вони хочуть бачити готельно-розважальний комплекс і стоянку! Незважаючи на кількамісячний супротив тернополян, вони програли владі й великим грошам. На місці бульвару йдуть активні будівельні роботи, а за парканом тепер лежить камінь, на місці якого мали поставити пам’ятник головному отаману військ Української народної республіки Симону Петлюрі і на якому написано: «Слава героям України». Слава – то слава, ось тільки у Файному місті зараз герої такі, що славити їх чомусь не хочеться…
На певний час зменшився градус напруги в парку Національного відродження. Там місто дозволило спорудити готель із закладом громадського харчування. А для того, щоби тернополяни «проковтнули» цю будову, влада вдалася до маніпулювання громадською думкою, заявивши, що допомогу в реалізації цього сумнівного проекту нададуть… зірки українського футболу. Коли це виявилось, м’яко кажучи, неправдою, влада в особі депутатів Тернопільської обласної ради дала крок назад, скасували інвестиційну угоду з приватним підприємцем, який мав втілювати цей проект у життя. Але вже за кілька днів зробила два кроки уперед – виконком погодив нову інвестугоду, згідно з якою вже будуватиметься соціально-спортивний центр із закладом громадського харчування. Можна не сумніватися, що влада взяла паузу і не збирається ставити «хрест» на ідеї будувати в парку.
З відчаю тернополяни минулого тижня під вікнами одного із ресторанів Файного міста вирішили нагадати про себе у День місцевого самоврядування. Було прикро бачити, як слуги народу (влада і так звана опозиція) ховалися від своїх виборців. Але тут нічого не поробиш, на цю владу і цих депутатів ми заслужили. Заслужили передусім через те, що живемо за принципами: та він же краде, але щось і робить…
Джерело: Тижневик "Номер один"
18032