Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ) встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду) з моменту державної реєстрації вказаного договору Таким чином, за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна, що передається у власність другій стороні.
Відчуження майна за договором довічного утримання з метою одержання за нього грошової компенсації у вигляді матеріального забезпечення для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна.
А згідно із статтею 172 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, що продає (передає) нерухомість до нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу (довічного утримання).
Також, статтею174 ПКУ встановлено, що приватний нотаріус щокварталу подає до податкової інспекції за місцем розташування свого робочого місця інформацію про посвідчені ним договори щодо проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна між фізичними особами та продажу (обміну) рухомого майна між стороною (сторонами) цього договору, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого податку.
Розлогіше з питань оподаткування та сплати податку з таких доходів – у Центрі обслуговування платників, тел.434610.
Джерело: Відділ організації роботи Тернопільської OДПІ
8450