Шахраї трапляються різні, усе залежить від «таланту» дурисвіта: один відбирає у стареньких збережені гривні на «чорний день», тим часом інший спритно вибудовує фінансову піраміду, збагачуючись на мільйони. Утім, не залежно від розміру завданих збитків, обидва є чистої води злочинцями.
Зовсім інша справа, коли на кримінальний шлях ступає респектабельна людина, досить відома у бізнесових колах. І раптом – обдурив, «кинув», заморочив. Отож йдеться про такого собі Івана М. та його дії щодо товариства «Авто Просто».
Варто пояснити, що товариство діє в Україні з 1990-х років і представляє таку собі кредитну спілку автомобілістів. Тобто декілька людей об’єднуються, аби якнайшвидше втілити власну мрію – на підставі системи «Авто Так» придбати «залізного коня». Для цього кожен вносить певну суму грошей. На ці кошти, відповідно до черги, перший щасливчик купує автомобіль і надалі продовжує сплачувати в касу товариства певну суму до виплати повної вартості транспортного засобу. Тим часом, наступний по черзі також купує машину. І всі задоволені. Ясна річ, якщо всі партнери – порядні люди. Коли ж ні, «Авто Просто» стає не дуже просто, а звертається до суду.
Як це сталося з вищезгаданим Іваном. Спочатку чоловік вирішив придбати собі «КІА», та за час, поки підійшла його черга, справи фірми пішли добре вгору, підприємець прикинув: «Мені цілком під силу «потягнути» «Шевроле»!
Запитав керівництво товариства, там погодилися за умови, що він якнайшвидше погасить поточну різницю між вартістю іномарок.
Нарешті всі документи оформлено і напередодні нового 2012 року Іван отримав омріяні ключі від новенького «Шевроле».
Щоправда, наостанок ще потрібно було знайти двох поручителів, які готові були у випадку несплати М. повної суми внесків зробити це замість нього. Але й це було не важко: враховуючи репутацію бізнесмена, двоє його партнерів без вагань підписалися під договором поруки.
Слід визнати, дев’ять місяців підприємець вчасно і повністю сплачував щомісячні внески, а потім раптом припинив відповідати на телефонні дзвінки, почав ігнорувати офіційні листи. Хоча на той час ним було сплачено трохи більше половини належної суми, залишилося (із врахуванням розміру внесків, пені та відсотків) понад 89 тис. грн. Відтак товариство «Авто Просто» змушене було нагадати поручителям про їхні фінансові зобов’язання, але ті категорично відмовились погашати чужий борг. І товариство звернулося до суду.
Шість років тривали судові розгляди. Рішення судів першої інстанції неодноразово скасовувались Вищим спеціалізованим судом України або Верховним судом, та нарешті ВССУ вказав, що, відповідно до матеріалів справи, строк дії договору поруки закінчується лише восени 2024 р.(!), відтак бізнесмени-поручителі зобов’язані виконати взяті умови договору.
Щодо самого горе-автолюбителя, всі намагання у судах довести, що його підманули – забагато нарахували, виявилися марними. Тож бачили очі, що підписували… До того ж є ще одна українська приказка: любиш кататися – люби й санки возити.
Олекса Чиж
Джерело: Тижневик "Номер один"
18133