За родом своєї професійної діяльності журналісти «Номер один» часто звертаються до такого методу отримання даних, як інформаційний запит. І якщо від багатьох розпорядників публічної інформації відповіді отримуємо вчасно та в повному обсязі, то в Тернопільській міській раді мають місце непоодинокі випадки, коли нам у цьому відмовляють.
Раніше з їхнього боку була досить поширена відмова у відповіді, мовляв, запитувана інформація є з обмеженим доступом. І хоча наші журналісти нічого таємного не хотіли дізнатися, але чиновники міської ради вряди-годи знаходили причини нам не дати запитуваної відповіді. Віднедавна в мерії знайшли інші способи затягнути відповідь або ж просто поставили редакцію в такі умови, що інформація виявиться «золотою». Так чиновники спершу повідомляють, що виконання того чи іншого інформаційного запиту потребує значного часу, а тому строк розгляду запиту продовжують на 20 робочих днів. А потім і зовсім повідомляють, що відповідь нададуть, якщо редакція оплатить за друк документів. З подібним випадком наше видання стикалося вже кілька разів. Щоб не бути голослівними, розповімо про один з них.
Нині актуальна тема надання земельних ділянок учасникам АТО. Багато спекуляцій було навколо цієї землі наприкінці минулого року. Журналісти «Номер один» вирішили дізнатися в мерії, скільки ж рішень про виділення земельних ділянок для будівництва та обслуговування міська рада ухвалила в 2016 році, щоб дізнатися, чи є серед них учасники бойових дій. На жаль, такої інформації поки ми не маємо. По-перше, виявляється, сесійні рішення містять інформацію обмеженого доступу, по-друге, запитувані документи в мерії готові дати, заплативши за них… 1315,20 грн. Виявляється, згідно з законом України «Про доступ до публічної інформації», на який посилаються у мерії, якщо запит передбачає виготовлення понад 10 сторінок, запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Міський голова своїм розпорядженням ще від 2011 року встановив, що виготовлення однієї сторінки документа формату А4 складає 0,1% мінімальної заробітної плати. По-простому копія сторінки за розцінками тернопільської мерії становить 3,20 грн., що понад три рази більше, ніж аналогічна копія в будь-якій комерційній установі, де за неї просять до 1 гривні. У конкретному випадку таких копій редакції нарахували 35 шт. Але найцікавіше інше. 94 затребувані сторінки, як виявилось, містять обмежений доступ, відповідно їх друк, знову ж таки за розпорядженням мера, вартує в 4(!) рази більше і становить 12,80 грн. за сторінку. Зважаючи на доволі велику суму, яку з редакції запросили за друк документів, ми поки не можемо повідомити своїх читачів, скільки ж у місті осіб отримали землю під будівництво, щоб одразу попросити в міської влади коментар, чи є серед них учасники АТО. Тим не менше, редакція піде до кінця у своєму журналістському розслідуванні, а тому ми попросили міську раду надати електронні копії даних рішень, які вже не потребують додаткових коштів на папір та сам друк. А тому в наступних числах «Номер один» таки сподіваємось повідомити своїх читачів про ситуацію щодо піднятої тематики.
Тим часом «Номер один» звернулася до відомого тернопільського правника Олени Степанової, щоб вона з юридичної точки зору прокоментувала дії міської ради.
– Діяльність ЗМІ регламентується в першу чергу ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Цим Законом передбачено, що відносини, пов’язані з діяльністю друкованих засобів масової інформації в Україні, регулюються, зокрема Законом України “Про інформацію». ЗУ «Про інформацію» передбачено, що основними напрямами державної інформаційної політики є забезпечення доступу кожного до інформації і забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб’єктів владних повноважень (ст. 3). ЗУ «Про інформацію» не містить жодних вказівок про те, що суб’єкт владних повноважень, у нашому випадку орган місцевого самоврядування, має право стягувати плату за надання інформації на запит. Слід зазначити, що є один ЗУ, яким передбачено відшкодування витрат на копіювання і друк – це ЗУ «Про доступ до публічної інформації». Однак інформаційний запит тижневика «Номер один» не є запитом в розумінні ЗУ «Про доступ до публічної інформації», а є запитом в розумінні ЗУ «Про інформацію». Крім того, навіть якби цей запит і був запитом в розумінні ЗУ «Про доступ до публічної інформації», то знову ж таки, вважаю, що посадові особи ТМР перевищили службові повноваження, вимагаючи відшкодувати витрати на копіювання і друк, оскільки беззаперечно рішення сесій становлять суспільний інтерес, а відтак, у відповідності до ст. 21 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», плата за копіювання та друк не стягується.
Хотілось би додати, що я особисто у діях посадових осіб ТМР вбачаю ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 2123 КУПАП «Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян», – зазначила Олена Степанова.
Зауважимо, що за законом «Про доступ до публічної інформації», кожен громадянин України має право на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації. Але якщо так непросто отримати відповідь у наших владних інститутах на запит журналістам друкованих ЗМІ, то що вже говорити про простих людей.
Джерело: Тижневик "Номер один"
10526