Воротар ФК «Тернопіль» Олександр Воробей став одним з героїв матчу з «Черкаським Дніпром». Молодий 21-річний голкіпер на прохання клубної прес-служби розповів про перипетії поєдинку та познайомив з кількома штрихами своє футбольної біографії.
– Олександре, в матчі з «Черкаським Дніпром» ти продемонтурвав надійну гру і більшість фахівців відначили тебе кращим гравцем поєдинку. За рахунок яких якостей вдалося відбитикілька доволі складних ударів суперника?
– В першу чергу хотів би відзначити всю команду, яка показала характер! Кращим? Можливо й так, але повторюсь, нічия – це заслуга всієї команди і тренерського штабу! Я просто виходжу на футбольне поле і роблю свою роботу. На те він і воротар, щоб виручати команду, кольори якої захищає!
– Як вважаєш, чи можна було завадити взяттю воріт Олександром Ковпаком?
– Ну, як кажуть, шанси є завжди, навіть коли їх немає. Тому, вважаю, що можна було й завадити взяттю воріт. Але Олександр досвідчений футболіст і розібрався він по-гросмейстерськи, у випадку з голом, напевно, без шансів для мене.
– Ти до Тернополя прийшов посеред сезону. Чи не важко було одразу знайти спільну мову з партнерами?
– Колектив мене сприйняв дуже добре, на полі всі як одна сім’я, тому легко вливатись в такі колективи. Дякую хлопцям за це!
– Чи комфортно себе почуваєш на останньому рубежі, коли оборону ФК «Тернопіль» цементує капітан команди Ігор Курило?
– Так, Ігор сильний футболіст і лідер команди. Коли є такий захисник, то спокійніше себе почуваєш!
– Сашко, для тернопільських вболівальників футболу ти людина нова, розкажи трішки про себе?
– Народився в місті Сокаль Львівської області 14 червня 1995 року. Практично з дитинства почав займатись футболом, у який мене привів батько. Мій тато в свій час також грав футбол, тому вже з дитячих років ганяв з ним м’яча. Потім почав займатися в Сокальській спортивній школі. Першим тренером був Роман Володимирович Гайдук. На дитячо-юнацькому рівні в мене все виходило дуже добре і в 7-му класі я перейшов до спортивної школи «BRW-ВіК» з Володимиро-Волинського. Там дуже хороші спеціалісти і я почав суттєво прогресувати. Навіть отримав виклик до лав збірної України свого віку. Хочу подякувати тренерам – першому тренеру з воротарями Вадиму Віталійовичу Носко і Віктору Олександровичу Сквирі. Як Ви правильно підмітили, я прийшов до ФК «Тернопіль» посеред сезону, тому форму підтримував саме у Володимиро-Волинському, за що дуже вдячний цим людям!
– Як потрапив до структури луцької «Волині»?
– Після закінчення школи мене запросили в ФК «Волинь». З головним тренером лучан Віталієм Володимировичем Кварцяним особисто спілкувався і не раз. Він відкрита людина, мені здається навіть любить коли з ним говорять футболісти, щось їм підкаже, дасть пораду. Пройти школу Кварцяного – це великий досвід для мене!
– Чому залишив луцьку команду?
– Ну, як Ви знаєте, не завжди футболісти грають вічно в одному клубі. Тому за обопільною згодою вирішили розірвати контракт, потиснувши один одному руки.
– Чи маєш у воротарському ремеслі кумира?
– Як такого, кумира не маю, подобається гра Джанлуїджі Буффона, Давида де Хеа, Мануеля Ноєра.
– Олександре, ти вже більше місця в Тернополі, що скажеш про нове для тебе місто та місцевихвболівальників?
– Тернопіль – гарне і приємне місто. Вболівальникам велике спасибі, адже вони на кожній грі нас підтримують і підганяють уперед. А ми в свою чергу будемо намагатись їх і надалі тішити своєю грою і позитивним результатом!
Джерело: Тижневик "Номер один"
5061