Справжню силу волі продемонстрував гравець ФК «Тернопіль» Тарас Кривий. Знаючи про серйозні кадрові проблеми в команді, Тарас з травмою коліна вийшов у матчі проти ФК «Полтава» та був на футбольному полі одним з кращих.
– Отримав травму коліна – надрив бокової зв’язки. Лікар призначив відновлювальні процедуру. Саме по цій причині пропустив домашній поєдинок проти київського «Арсеналу». Перед матчем у Полтаві цілий тиждень не тренувався, намагався максимально відновитися, бо розумів, що в команді немає потрібної кількості гравців (на виїзд поїхало кілька футболістів з температурою), і, очевидно, тренери будуть змушені мене випустити на поле. Тому я поїхав, до кінця не знаючи чи зможу з проблемним коліном грати. Але тренери таки прийняли рішення випустити мене на поле. Більше того, наставники порахували, що краще буде моя поява зі стартових хвилин, щоб, у разі чогось, могли мене замінити. Бо, в іншому випадку, якби я вийшов на заміну і відчув проблеми зі здоров’ям, то ФК «Тернопіль» міг грати у меншості. На щастя, під час гри все було нормально, коліно не особливо турбувало, ногу під час стиків не забирав, тим самим зміг доволі непогано відіграти весь матч на невластивій для себе позиції нападника.
– Граючи на вістрі атаки, мав нагоди відзначитися?
– На початку поєдинку запресингував воротаря ФК «Полтави», той вибиваючи м’яча, потрапив у мене, після чого кіпер одразу відбив м’яча на кутовий. Якби м’яч відскочив трішки в сторону, міг би його переправити вже в порожні ворота. На щастя, одразу після цього кутового там вдалося відзначитися забитим голом. В інший ігровий час було кілька напів моментів, міг обікрасти захисника чи більш точно пробити по воротах, але до реальних гольових епізодів справа не доходила.
– А те, що ти грав на невластивій для себе позиції центрального нападника, не відчував дискомфорту?
– У нас склад обмежений, тому довелося багатьом футболістам ФК «Тернопіль» закривати позиції, на яких вони майже не грали. Скажімо, Сергій Полянчук грав у центрі півзахисту, Тарас Червонецький – лівого захисника, я – у нападі. Для мене нічого незвичного на цій позиції не було, адже коли поступав у структуру ФК «Тернопіль» – педагогічний ліцей, то мене туди брали, як нападника. Вже згодом перевели на фланг у півзахист. У Полтаві на вістрі атаки було незвично грати, бо довго не мав подібної ігрової практики, але треба було рятувати команду, тому згадував свої попередні навики форварда.
– Тарасе, на твій погляд, результат матчу 1:3 не на користь тернопільської команди – закономірний?
– При рахунку 1:2 ми отримали право на пробиття пенальті, якого не забили. Власне цей епізод і був вирішальний у матчі. Якби ми забили одинадцятиметровим, рахунок би став 2:2 і, за десять хвилин, що залишалося до завершення поєдинку, ми б опустилися в оборону і можна було втримати нічию. Навіть тренер ФК «Полтава» на післяматчевій прес-конференції сказав, що його команді пощастили перемогти.
Джерело: Тижневик "Номер один"
4567