Пан Валентин родом із села Бодячів, що у Луцькому районі на Волині. Влітку 2023-го хлопець за прикладом батька став до лав Збройних Сил України. На той момент йому було 20 років.
Валентин успадкував від батька не лише любов до України, а й позивний «Бобер», – йдетьс яна сторінці 100 ОМБр у фейсбуці.
«В батька, який служить із початків, був позивний «Бобер». Коли я пізніше прийшов у підрозділ, то отримав позивний «Бобер менший», а вже після переходу на свою теперішню посаду став простим «Бобром», – з усмішкою розповідає боєць.
«Бобер» починав службу в підрозділі забезпечення, але згодом добровільно перевівся до роти вогневої підтримки, в складі якої брав участь у боях в Серебрянському лісі та під Очеретиним.
«Найлегше було у Серебрянському лісі – нас там всі боялися. Біля Очеретиного було важко, але хлопці були дуже вмотивовані та заряджені. А ось театр бойових дій у Торецьку суттєво відрізняється від попередніх напрямків – це міська забудова, де є чимало неприємних нюансів», – розповідає Валентин.
«Бобер» з Волині скидає з неба «подарунки» на голови окупантам
Саме поблизу Торецька під час виконання одного з бойових завдань «Бобер» отримав перше серйозне поранення.
«Це була посадка в лісосмузі неподалік терикону. Нас було троє. В першу ніч по нашій позиції прилетіло з 80-ки та 120-ки (80-ти та 120 міліметровий міномет – ред.) і нас злегка контузило, але ми продовжували тримати визначений рубіж. Наступного дня почала працювати ворожа авіація, яка крила нас КАБами. Після другого такого прильоту, внаслідок вибухової хвилі, в мене стався розрив барабанних перетинок. Вийти з позиції ми змогли лише ввечері, після чого нам надали медичну допомогу на стабілізаційному пункті і переправили для подальшого лікування спершу в Дніпро, а згодом у Тернопіль», – пригадує боєць.
«Бобер» з Волині скидає з неба «подарунки» на голови окупантам
Пройшовши курс лікування та реабілітацію, «Бобер» повернувся на фронт, але згодом, через певні обставини, пішов у СЗЧ, звідки незабаром повернувся.
«Будучи в Торецьку, через причини, котрі не залежали від мене, я вирішив самовільно залишити частину, але на той момент розумів, що згодом повернуся до побратимів. Підписуючи влітку 2023 року контракт із ЗСУ, в мене було бажання служити і воно не зникло й досі. Повертаючись із СЗЧ в підрозділ, я був морально готовий продовжити службу в піхоті, але розумів, що фізичні кондиції не дадуть мені змоги в повному обсязі виконувати покладені на мене завдання, тому попросив командування перевести мене до підрозділу БпЛА, і мені дали «зелене світло», – розповідає Валентин.
Нині «Бобер» – оператор БпЛА у 1 стрілецькому батальйоні 100 ОМБр.
В новому підрозділі хлопець займається скидами «подарунків» на голови загарбників і, за його словами, робитиме він це аж до тих пір, поки останній непроханий гість не покине нашу рідну землю. Ще б пак, боєць, в якого життєвий девіз: «Завжди вперед», просто не може вчинити інакше, тим більше, коли в тилу на нього чекає мама Світлана Євгеніївна, двоє молодших братів: Андрій та Віктор і кохана дівчина Сабріна.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
17206