Найсвіжіше:
• Інтенсивне і сучасне ведення рослинництва – основа виробничої діяльності «Доброго самарянина» • У Тернополі молодик розповсюджував дитяче порно • Керівник Центру науки Христина Білінська: «У країні йде війна, і нам потрібні винахідники, раціоналізатори» • Городок гучно та розмахом відсвяткував 600-річчя! • Зорієнтуватися, щоби перемогти! • Фестиваль «Вставай, сонце»: місце, де шукають таланти! • Саксофоніст Василь Карапулько: «Це я той Вася, що «старався не трусити попіл» із пісні «Файне місто Тернопіль» гурту «Брати Гадюкіни» • У Тернополі для незрячих діток записали аудіозбірку • Заступник директора з рослинництва ТзОВ «Бучачагрохлібпром» Тарас Швець: «Насіння з Бучача – гарантія урожаю!» • Віктор Мацикур: «Допоки база та стрільбище у Підгородньому знаходяться в приватній власності – проекту сучасного біатлонного комплексу держава не розглядатиме взагалі» • Обвинувачені у вбивстві студента біля клубу “Алюр” постануть перед судом • Через нові правила багато тернополян залишаться без субсидій • У Почаєві п’яні підлітки ледь не зарізали одногрупницю • Мальовниче село Городок святкує 600-річчя! • Баскетбольний клуб “Тернопіль-ТНЕУ” зіграє з БК “Київ-Баскет”. • На Бережанщині вовки покусали трьох людей та загризли собаку • Оновлення обходу Тернополя на завершальному етапі • Книга рекордів Тернополя поповнилась ще на чотири досягнення • Павло Клімкін: «Потенціал Тернопільщини варто презентувати на Раді інвесторів та експортерів» • Віктор Забігайло, голова Тернопільської обласної організації політичної партії «Основа»: «Голос народу» • У Тернополі відкрили соціально-спортивну школу мадридського «Реалу» • Тернопільські профспілки розпочали протестні акції • Анонси газети «Номер один» від 10.10.2018 р. • Катерина Бойко: «Чоловік називає мене коброю, а все тому, що я насправді дуже терпляча, та коли вривається терпець, нападаю різко і неочікувано, як кобра» • Реформа екстреної медичної допомоги
rss
Отець-капелан Петро Бурак: «Москва має бути знищена, а на руїнах Кремля напишуть наші імена!»

Опубліковано: 2 Грудня о 14:00



У неоголошеній українсько-російській війні є багато героїв. Кожен із них вносить (дехто і ціною власного життя) свою лепту в загальну перемогу над ворогом. Особливу місію в цьому протистоянні добра і зла виконує отець Петро Бурак, капелан окремої тактичної групи «Волинь» Української добровольчої армії. Про військові будні, покликання священика на війні та вбивства, вчинені з добрих мотивів, розповів нашим журналіста отець Петро.

«Щоби бути капеланом воїнів – треба бути воїном!»

– Отче, Ви були активним учасником Революції гідності й одним із тих, хто творив нову історію України, перебуваючи на Майдані. Як Ви потрапили до лав «Правого сектора», яка у Вас була мотивація?

– Так сталося, що я навчався у трьох вузах, зокрема на історичному факультеті, а отже, добре розумію значення слова «революція». Тому я, як і більшість учасників «Правого сектора» того часу, не називаю події кінця 2013-го – початку 2014 року революцією. У моєму формулюванні, до Йордану це була лише «дискотека», хоча і Гідності.

Основною силою, що ініціювала об’єднання націоналістів та радикально-налаштованої правої молоді проти режиму, була Всеукраїнська організація «Тризуб» імені Степана Бандери. З 1994 року я був її капеланом, а наприкінці листопада 2013 року якось автоматично став і головним капеланом «Правого сектора». Принаймні всі три великі з’їзди благословив саме я.

– Чи повинен капелан мати спеціальну освіту?

Значно важливішим за освіту, знання та навички є покликання, а краще, якщо Боже покликання. Для того, щоби бути добрим священиком, треба мати покликання.

– Якими навичками повинен володіти капелан, адже воїни – це специфічна паства, до їхніх душ необхідно шукати спеціальний підхід?

Щоби бути успішним у роботі з людьми, потрібно не лише вміти поставити себе на місце тієї людини, з якою маєш справу, а й самому ним бути. Тобто для того, щоби бути капеланом революціонерів-націоналістів, треба бути революціонером-націоналістом, а для того, щоби бути капеланом воїнів, треба бути воїном!

– А як бути з міжконфесійними конфліктами? У зоні бойових дій вони бувають? І як порозумітися? Знаю, що воюють і рідновіри, і мусульмани, і представники інших релігійних течій…

– Можу назвати вам довший список, ніж ви собі уявляєте. Я ж скажу так: на війні і в революційних рухах міжконфесійних проблем немає.

«Відсоток засуджених вищий, ніж тих, хто служив у війську»

– Що Вас найбільше вразило в зоні проведення бойових дій, зокрема серед військових?

На війні чимало незвичного і вражаючого. Зокрема, я був здивований складом 5-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор». Скажімо, вік бійців – від 18 до 76 років. Етнічних українців  ледве за 60 відсотків. Бійців зі сходу в 3-4 рази більше, ніж галичан. Найбільше представлені Дніпропетровська та Київська області. Чимала кількість добровольців із Криму та окупованих територій, іноземних громадян – грузинів, білорусів, чеченців і навіть росіян. У тому числі тих, що у свій час воювали один проти одного, наприклад вірмени та азербайджанці. Були також громадяни Ізраїлю, Італії, Франції, Ірландії, Канади. Виявилось, що дві третини особового складу мають вищу освіту або є студентами. Відсоток засуджених вищий, ніж тих, хто служив у війську. Це було неочікувано!

На Вашу думку, яка наука диктує сучасний розвиток суспільства?

Усі науки насправді важливі, окрім хіромантії та астрології (посміхається, – авт.). Та найбільше українському суспільству бракує знання з гуманітарного блоку: політології, філософії, теології. Хоча це непрості дисципліни. А от історія проста, але і тієї ми не знаємо. Ті фрагменти, про котрі гадаємо, що знаємо, – насправді брехня чи напівбрехня. Або, що також небезпечно, історія подана далеко не з національно-екзистенційної точки зору і подана здебільшого ворогами України, традицій і здорового глузду. Перекручена історія підриває базис суспільства. Забери фундамент – і хата завалиться. І що зараз роблять вороги людства? Вони забирають фундамент.

«Особисто мені стріляти у бік противника не доводилось»

– Чим відрізняється капелан від воїна?

– Однострої схожі, тільки у мене нагрудна наліпка не з позивним, а з надписом «Капелан». Якщо ж говорити про зброю, то у добровольців її і так бракує. Хоча мені доводилось вартувати з автоматом Калашникова у руках, а під час однієї із ротацій у Пісках мав «Глок» у модній кобурі на правому стегні. Попри те, що моральне богослов’я не забороняє, все ж таки канонічне право суттєво обмежує застосування зброї. Особисто мені стріляти у бік противника не доводилось.

– З якого часу Ви перебуваєте у зоні бойових дій?

– На тилових базах – із 24 квітня 2014 року. На передових позиціях (із перервами) – з 27 липня 2014 року. У 2014 році це були Піски, у 2015-му – Водяне, Опитне, шахта «Бутіовка», у 2016-му – Авдіївка та Широкине, у 2017-му – Мар’їнка та Красногорівка.

– Ваше псевдо – «Пустельник». З чим це пов’язано?

– Петро Пустельник був головним капеланом Другого хрестового походу. Це в його честь я взяв псевдо «Пустельник».

– У чому полягає Ваша місія на війні?

– Війна триває з початку існування людства. Війна добра і зла. І лінія фронту проходить через серце кожної людини. Капелан, християнин  за призначенням –  воїн Хрестовий, і якщо це не так, то він не має права зватися християнином. Наша боротьба повинна вестися не тільки проти ворогів видимих, а й проти духів злоби в піднебесних просторах.

Нинішня війна є лише черговим етапом українсько-російської війни, що триває з XII століття, хоча тоді ще не було ніякої Росії та й Україна називалася по-іншому, і закінчення бойових дій на якомусь етапі завжди було підготовкою до наступного етапу. Війна триватиме до того часу, поки існуватиме скажений сусід. Загальна місія кожного воїна як у духовному, так і в земному плані – здобути перемогу. Ця місія універсальна, а те, що я священик, принципово нічого не змінює. Натомість розмови про якийсь абстрактний мир неймовірно дратують  бійців. Чи можливий мир зі зграєю скажених шакалів або з легіоном зачумлених щурів?  Ми здебільшого навіть не за конкретний мир після нашої перемоги, скільки за спокій на кордонах України з Китаєм, Казахстаном та Фінляндією. Москва має бути знищена, а на руїнах Кремля напишуть наші імена!

– За якими порадами воїни звертаються до Вас?

Окрім основного – участі у Святих Тайнах, благословення, різного роду відправах і молебнях – із психологічними проблемами або роз’яснити щось.

«Вбивство в ім’я справедливості – це ще й чеснота і духовний подвиг»

– Мабуть, Ви часто чуєте це запитання, але все ж таки… Чи є гріхом вбивство на війні? Адже людське життя – одна з найвищих цінностей, проголошених Біблією.

Не лише Біблією, це важлива складова природи людської. Жодна дія, навіть вбивство, вчинена з доброго мотиву, з добрими намірами, з добрим передбачуваним наслідком, ніколи не є гріхом. Ігнатій Лойола, засновник чину єзуїтів, сказав: «Мета виправдовує засоби». І це дійсно свята фраза, якщо свята мета, то засоби досягнення святої мети не є грішними за своєю суттю. Якщо в чистому сумлінні та в ім’я справедливості – це ще й чеснота і духовний подвиг. Натомість вбивство з мотиву ненависті, наживи чи розваги –  це гріх і злочин.

– Питання щодо соціальної адаптації воїнів зараз стоїть дуже гостро у суспільстві. Як знайти душевний спокій тим, хто повертається з війни?

– Посттравматичний стресовий розлад – це проблема, яка потребує вирішення не лише в медичній сфері, а й у родинному колі. В цьому повинні обов’язково брати участь близькі. Був такий випадок: познайомився хлопчина з дівчиною, вона його провела на війну. Кожну вільну хвилинку він спілкувався з нею. Мабуть, у них виникло ніжне почуття. І тут  трапляється ситуація – він отримує контузію, яка проявилася не одразу. Звичайно, після повернення додому він лікувався, але результату, відверто кажучи, як такого не було. А знаєте, хто йому допоміг? Ота дівчинка, яка приїхала, приголубила його і тепер у них все добре. Сам воїн, який потрапив під серйозну «роздачу», собі ради не дасть і ніхто йому ради не дасть, поки він сам того не захоче. Тому підтримка близьких та рідних надзвичайно важлива. Любов змінює цей світ!

– А як щодо Вашої родини, як вона ставиться до Вашого перебування практично в епіцентрі воєнних дій?

– Я щасливий сім’янин, люблю свою дружину, з нею виховуємо шістьох дітей. І щиро бажаю, щоби кожен любив та цінував своїх близьких.

– Українсько-російська війна, мабуть, змінила кожного українця. А як вона змінила Вас?

– У мене з’явилася в бороді сивина (посміхається, – авт.)

–  А як щодо перспектив України в цій неоголошеній війні?

– Скажу просто: все буде добре!

Вікторія Ушакова


Джерело: Тижневик "Номер один"



Новини
16 Жовтня
15 Жовтня
12 Жовтня
11 Жовтня
Який варіант міграції Ви розглядаєте для себе?
  • Не думаю про еміграцію і заробітки. Комфортно працюю в Україні 42%, 5 votes
    5 votes 42%
    5 votes - 42% of all votes
  • Сезонні роботи на місяць-два 25%, 3 votes
    3 votes 25%
    3 votes - 25% of all votes
  • Виїхати на заробітки з метою залишитися за кордоном назавжди 17%, 2 votes
    2 votes 17%
    2 votes - 17% of all votes
  • Поїхати на кілька років, заробити необхідну суму і повернутися 17%, 2 votes
    2 votes 17%
    2 votes - 17% of all votes
Total Votes: 12
Вересень 19, 2018 - Квітень 30, 2019
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше