На Тернопільщині виявили спалах дифтерії

На Тернопільщині підтвердився випадок захворюваності на дифтерію. У 47-річного чоловіка, який мешкає на межі Тернопільської та Хмельницької областей, виявили це надзвичайно складне та небезпечне захворювання. За попередніми даними, щеплення чоловік зробив у 2017 році, але чи були попередні обов’язкові щеплення та ревакцинації, не відомо. Чи чекати на спалах дифтерії в області?

– Зареєстровано та лабораторно підтверджено випадок захворюваності на дифтерію у Гусятинському районі, але у мешканця Хмельницької області з села Гусятин. Чоловік підписав декларацію з нашим сімейним лікарем про обслуговування. Він і вся його родина при потребі зверталися до фахівців на території Гусятинського району. Людина була госпіталізована в Гусятині, пізніше її перевели до Хмельницької інфекційної лікарні. Матеріал для дослідження відібрали та доставили у Київ, де і підтвердився діагноз – дифтерія, – розповів заступник директора з дослідження біологічних факторів Тернопільського обласного лабораторного центру Міністерства охорони здоров’я України Володимир Паничев.

Відповідно до нормативних актів охорони здоров’я, випадок захворюваності реєструється там, де був діагностований.

– На даний час говорити про інші спалахи цієї інфекції в Тернопільській області не можна. Та й загалом про епідемію теж говорите не слід, адже поширення цієї хвороби залежить від нас, від колективного імунітету. Кожна людина є індивідуальною і перенесення захворювань у кожного різне. Але опірність організму до різного роду вірусів варто укріпляти. Сильний колективний імунітет складає 95%, у такому випадку епідемія дифтерії нам не страшна. Є декілька збудників дифтерії, тому теоретично захворіти вдруге можливо. Але на практиці цього не було, – каже пан Володимир.

Ризик захворювання на дифтерію, за словами фахівця, є завжди, а його ступінь залежить від того, щеплена людина чи ні.

– Якщо дитина не щеплена за протипоказами, є вакцинація в умовах стаціонару, де її готують, проводячи курс загальної терапії. Також є засоби із зменшеною дозою. Варто брати до уваги всі фактори та вирішувати їх в індивідуальному порядку. Протипокази переважно є тимчасовими, наголосив п.Паничев

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів. Збудник дифтерії передається повітряно-крапельним шляхом або через предмети побуту, якими користувався хворий.

Симптомами хвороби є: біль у горлі, підвищена температура, наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу, ускладнене дихання та ковтання, висока температура, набряк слизової оболонки носоглотки, збільшення лімфатичних вузлів. Виділяють різні форми захворювання. Дифтерія носа: серозно-геморагічні, гнійні чи гнійно-геморагічні виділення з носа, незначне поширення фібринозних плівок (в основному перетинка носа); зрідка — загальні симптоми. Дифтерія глотки: найчастіша форма; неприємний запах із рота, біль у горлі, труднощі під час ковтання, слинотеча, збільшені болючі регіональні лімфатичні вузли, у тяжких випадках — масивний набряк м’яких тканин шиї. Дифтерія гортані і трахеї: як правило, внаслідок поширення процесу із глотки; фібринозні плівки і набряк слизової оболонки спричиняють звуження просвіту дихальних шляхів. Симптоми: захриплість, афонія, дзвінкий «гавкаючий» кашель, задишка. Дифтерія шкіри: раньова інфекція; хронічна виразка, яка не гоїться, вкрита брудно-сірим нальотом або заповнена некротичними масами, зрідка — симптоми системної дії токсину.

Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. До дії токсину чутливі майже всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Внаслідок дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до їхньої гибелі. Ускладнення від дифтерії можуть включати: блокування дихальних шляхів, інфекційно-токсичний шок, пошкодження серцевого м’яза (міокардит), ураження нервової системи, нефрозонефрит, легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).

Згідно з національним календарем профілактичних щеплень, для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можуть використовуватись вакцини як із ацелюлярним (АаКДП) – для ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Ці вакцини використовуються для щеплення дітей до 6 років 11 місяців 29 днів. Вакцинація АКДП (АаКДП) вакциною здійснюється: у 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація. Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі – АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М). Щеплення дітей до 7 років із порушенням календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоби дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки вона встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку.

Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово. Ревакцинація дітей віком 15-18 років, які отримують щеплення поза цим календарем, здійснюється з мінімальним інтервалом у 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця, повідомляє МООЗ України.

Дорослі ж повинні ревакцинуватися (вакцинуватися повторно) кожні 10 років. Тобто якщо востаннє ви робили щеплення у 16-ть, то першу ревакцинацію слід зробити у 26 років, другу – у 36 і так далі.

Тернополяни можуть безкоштовно вакцинуватися від дифтерії в амбулаторіях КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги», попередньо звернувшись до свого сімейного лікаря. Як повідомляють медики, вакцини для щеплення проти дифтерії у закладі є в достатній кількості.

Соломія Вершигора

Джерело: Тижневик "Номер один"