22 лютого на сайті президента України було опубліковано інформацію, що Володимир Зеленський прийняв відставку голови Тернопільської ОДА Ігоря Сопеля. Офіційне формулювання – за власним бажанням і “у зв’язку з ситуацією, що виникла на Тернопільщині через евакуацію з Китаю громадян України, та незадовільною роботою облдержадміністрації з інформування населення щодо епідеміологічної безпеки”.
Показово, що президент чітко артикулював своє рішення прямо у вихідні, не чекаючи оформлення формальностей – швидше за все, офіційно указ про відставку тернопільського губернатора з’явиться після засідання Кабміну в найближчу середу, на якому і зроблять подання на звільнення.
|
ЦИТАТА «Щиро дякую президенту Укрaїни Володимиру Зеленському зa високу довіру. Впевнений, що Володимир Олексaндрович – сaме той президент, котрий змінить крaїну нa крaще. Дякую усім, хто вірив у мене та не піддавався інформаційним та політичним маніпуляціям. Рухаємося вперед!», – нaписaв на своїй сторінці у соцмережі уже ексголова ТОДА Ігор Сопель. |
Чому Зеленський не дочекався засідання Кабміну?
По-перше, уряд і сам не в останню чергу несе відповідальність за скандали навколо евакуації українців, і тому в Офісі президента вирішили не чекати, поки часом такий повільний Кабмін дозріє до якихось ініціатив щодо покарання винних, а вказали йому шлях. А по-друге, взагалі політична ситуація на Тернопільщині, і не тільки через історію з вірусними протестами, вимагала негайного і рішучого втручання. За нашими даними, діяльність губернатора Ігоря Сопеля і стан справ на Тернопільщині вже давно викликали занепокоєння в Офісі президента. А напружена ситуація навколо евакуації просто стала останньою краплею.
Галичина – складний для “слуг” регіон
У цілому Тернопільська область, як, утім, і вся Галичина, – досить складний для “Слуг народу” регіон: на Тернопільщині у другому турі президентських виборів Володимир Зеленський переміг, але з невеликою перевагою – у нього 50,43% голосів проти 46,64% у Петра Порошенка. На парламентських виборах знову-таки “Слуга народу” (СН) перемогла в загальнодержавному окрузі з 31,51% голосів, але це найгірший результат серед областей, де вона перемогла. Що стосується мажоритарки в Тернопільській області, то лише у 3-х із 5-ти округів перемогу святкували “слуги”. При цьому не слід забувати, що у місцевих радах Тернопільщини зараз домінують політичні опоненти СН з “євросолідарності”, “Свободи” та “Батьківщини”, і перші дві активно розганяють хвилі в дусі “Ні, капітуляції!”. А соратники Юлії Тимошенко експлуатують соціальну тематику і тему землі. Тобто губернатором від «Слуги народу» на Тернопільщині повинна бути людина, яка, не дивлячись на політичні протистояння, знайде спільну мову з місцевими елітами поза політикою на ґрунті регіонального розвитку. І з цим завданням Сопель явно не впорався.
Сопель не знайшов контакту з головними політичними гравцями області
Усе почалося з того, що 1 листопада 2019 року в день свого представлення самим Володимиром Зеленським новоспечений губернатор Ігор Сопель усе провалив: прямо перед входом і в самій будівлі ОДА президенту влаштували “коридор ганьби”. Усе це можна було б списати на підступи опонентів і, мовляв, перший млинець нанівець, якби далі Сопель не почав здійснювати помилку за помилкою. Власне у нього, звичайно, було завдання знайти точки дотику з місцевою елітою, благо, сам Сопель – не “варяг”, але губернатор у пошуках друзів явно перестарався, зокрема, близько зійшовся з авторитетними місцевими аграріями, які зі зміною президента часто змінювали політичні орієнтири. Усі ці стосунки більше схожі на якусь змову, ніж на пошук взаєморозуміння з місцевим політикумом, оскільки саме з головними політичними гравцями губернатор так і не зумів вибудувати рівноправних відносин. З Тернопільською облрадою у нього повна конфронтація: депутати навіть пригрозили йому народними бунтами і вотумом недовіри, якщо він буде наполягати на укрупненні ОТГ й агітувати за приватизацію землі. Тобто по суті губернатор не домігся від облради навіть нейтралітету по двох ключових реформах президента – адміністративній та земельній.
Далі – більше. Тернопільщина стала однією з областей, де бюджет не затвердили вчасно, і знову Сопель не зміг ні переконати, ні змусити депутатів до прийняття його варіанту обласного кошторису. Бюджет приймали вже у січні. Одна з головних суперечок була навколо того, хто буде розпорядником і замовником робіт на майже 600 млн. грн. субвенції на ремонт і будівництво місцевих доріг. Прийшли до компромісу, що розпорядником коштів буде ОДА, а не облрада, а замовником, тобто безпосередньо освоювати кошти, будуть дві організації – Управління капітального будівництва ОДА та обласне КП “Тернополькомунінвест”. Але і вже після цього губернатор потрапив у скандал, коли стало відомо, на які дороги він хоче витратити ці кошти. Майже 100 млн. грн. ОДА розписала на рідний Гусятинський район губернатора. А районів у Тернопільській області – 17. І знову обурення громадськості…
Повний кадровий провал
Досить того, що після обрання Володимира Зеленського президентом понад пів року Тернопільщина була без голови, а після призначення Ігоря Сопеля він не спромігся підібрати в обласній адміністрації та РДА команду однодумців. Сопель дещо своєрідно зрозумів ідею перезавантаження влади і почав підбирати собі заступників із числа людей, пов’язаних зі скандальним ексвласником агрохолдингу “Мрія” Іваном Гутою. За відведений йому час він не спромігся призначити навіть першого заступника, яким бачив одного зі своїх родичів з Гусятинщини – племінника Тараса Дідика (найтісніше був пов’язаний із сімейством Гут). Тут уже столичні куратори порахували, що це перебір, і «зарубали» кандидатуру на цю посаду. На що спромігся Ігор Михайлович, так це притягнути двох простих заступників з рідного для нього Хоросткова. Натомість на найвищій за статусом державній посаді в Тернопільщині (губернатор і його заступники не є держслужбовцями) і далі залишається представник минулої влади Віталій Сікіринський. Також практично ніхто з нових облич не з’явився на керівних посадах у департаментах та управліннях. Більше того, дехто із колишніх, яких би пан Ігор і хотів поміняти, прямо заявляли губернатору, що вони нікуди добровільно не підуть (той же начальник управління капітального будівництва Віктор Кузяк). Саме через це Ігор Михайлович, щоби позбутися неугодних, затіяв масове об’єднання/роз’єднання структурних підрозділів. Але як бачимо, не встиг він і заповнити вакантні посади в районних адміністраціях, адже на сьогодні призначено лише 5 із 17 голів РДА при тому, що більшість із них -знову ж таки чиновники зі старої влади, до того ж немає жодного «Слуги». У Підволочиському й Гусятинському районах призначені колишні «бепепешники» (у Підволочиську перепризначений колишній голова РДА). У Шумському районі – голова обласної організації «Демальянс». Шкода, дуже шкода, що партія, яка в 2014-15 рр. подавала певні надії, пішла служити, та й голова цієї організації поміняв, як то кажуть, шило на мило – роботу в політехнічному на керівництво в проблемному районі. У Теребовлянському і Підгаєцькому районах посади отримали вихідці з «Народного контролю», які безуспішно до цього хотіли стати депутатами місцевих рад. Тобто аутсайдери виборчих баталій. А голова Теребовлянської РДА, щоби дослужитися до такої посади, поміняв не одну партію, є рекордсменом по зміні політичної орієнтації.
Коронавірус остаточно дістав губернатора
Усі ці, скажімо так, непорозуміння, які аж ніяк не покращували життя на Тернопільщині, не сприяли зростанню рейтингу президента і не піднімали шансів “Слуги народу” успішно виступити на місцевих виборах, не випали з поля уваги Банкової. І останні події прискорили розв’язку для губернатора. 17 лютого місцеві ЗМІ стали поширювати інформацію, що евакуйованих із Китаю українців на карантин привезуть до санаторію “Медобори” на Тернопільщині. Питання – і знову до губернатора – звідки витік? Або це контрольований злив? Як писали ЗМІ, Сопель нібито став єдиним губернатором, який погодився на Кабміні прийняти евакуйованих. Так це чи ні, але інформація, подана в такому ключі, що, мовляв, сам губернатор зробив Тернопільщину “крайньою”, стала іскрою. Далі громадяни почали споруджувати блокпости і заявили, що нікого не пустять у санаторій. Більше того, персонал санаторію заявив, що не прийме українців з Китаю. А облрада зробила політичну заяву, що рішення уряду – “це геноцид українського народу”. До хвилі “народного гніву” підключився і мер Тернополя – “свободівець” Сергій Надал, який заявив, що місцеві медустанови не готові до таких “небезпек”. А що робив губернатор? Спочатку мовчав, потім заявив, що не має підтверджень, що везуть у Тернопільську область! Природно, йому ніхто не повірив, і блокпости не розсмокталися самі собою, але везти евакуйованих на Тернопільщину в такій “передреволюційній” обстановці вже було б просто божевіллям, і тепер за провали тернопільського губернатора «віддувається», правда, набагато успішніше, його полтавський колега.
Може, Сопель ще покерував би областю, поки тривав би кастинг на роль його наступника, тим більше, що справа ця не проста – знайти впливову, конструктивну і компромісну фігуру для такої складної області, але у президента були змушені діяти без зволікання, що не може не радувати, інакше наступний губернатор отримав би “випалену землю”.
Рекордсмен зі знаком мінус
Ігор Сопель увійшов в історію Тернопільщини як рекордсмен, але зі знаком мінус. У 1995 році Указом президента України введена посада голови ОДА. Ігор Михайлович став 14-м за рахунком головою Тернопільської ОДА. 31 жовтня 2019-го він був призначений на посаду, а вже 22 лютого – звільнений. Тобто Сопель пропрацював губернатором менше чотирьох місяців. З усіх його попередників він у тривалості роботи очільником області випередив лише регіонала Ярослава Сухого, котрий у 2010 року очолював Тернопільську ОДА всього 2 місяці і 10 днів. Тоді, щоправда, Сухий пішов із посади, бо не хотів втрачати мандат депутата Верховної Ради, а бути парламентарем і губернатором забороняв закон. Коли він постав перед вибором, то вирішив покинути «електричний» стілець голови ОДА. Що ж до Ігоря Сопеля, то влітку 2019-го він програв вибори до Верховної Ради, тому губернаторська посада була для нього своєрідною сатисфакцією, однак недостатній чиновницький досвід (його повна відсутність), неспроможність домовлятися з головними політичними гравцями та відсутність команди однодумців зіграли з ним злий жарт. І вже не він з дружиною сміються над жартами «95 кварталу», а його опоненти – над ним самим….
Василь Ковалик, Віталій Попович, Павло Сливка
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Ігор Сопель, газета "Номер один", новини Тернопільщини
13346