Найсвіжіше:
• Що виявили столичні експерти у справі будівництва в парку Національного відродження? • Винуватець ДТП власну провину переклав на загиблого • Англійська мова стане обов’язковою умовою вступу до ВНЗ • Два «золота» вибороли на Універсіаді тернопільські студентки • САЛАТ НА ЗИМУ • Пильність не завадить при сплаті єдиного внеску • У ТНЕУ відкрили Центр підтримки технологій та інновацій • Понад мільйон компаній і фізосіб потрапили до реєстру боржників • За успішні іспити керівник закладу вимагала гроші • Едуард Хавров покинув чортківський “Кристал” • У Гусятині безробітний розібрав залізничну колію та захопив у заручники поліцейського • Дві команди області гратимуть в аматорському чемпіонаті України • Пенсію на пошті отримують без оформлення карток та відкриття рахунків • Україна потрапила у ТОП-країн з найбільшим обсягом сміття • ПриватБанк допомагає купити або продати авто • Ветерани українсько-російської війни всієї України підтримали Валерія Чоботаря! • Паркування біля парку ім. Т. Шевченка стане платним • Підприємці Тернополя – ЗА Леоніда Бицюру • У нічному клубі Тернополя побили хлопця • У дитсадках хочуть встановити відеоспостереження • ПриватБанк відкрив програму фінансування учасників тендерів на Zakupivli24 • На Шумщині за дивних обставин загинув чоловік • «Нафтогаз» знизив ціну на газ для населення на 11,7% • «Нива» підсилюється місцевими вихованцями • Чи було отруєння в тернопільському дитсадку?
rss
«Життя. Яке воно є?»: версія бережанського краєзнавця Миколи Проціва

Опубліковано: 17 Лютого о 17:25



Авторська екскурсія Миколи Проціва

У Бережанському краєзнавчому музеї презентували інтерактивний постійно діючий проект «Життя. Яке воно є?..». Детальніше про нього ми говоримо з його автором – заступником директора з наукової роботи музею Миколою Процівим.

«Коридор Проціва» – хаос, якого так багато в житті

– Кілька слів про ідею і реалізацію проекту. Коли все почалося?

Перші файли у комп’ютері з ідеєю проекту, перші записи в робочому зошиті датуються січнем 2010 року. Робоча назва – «Коридор Проціва». Рік за роком накопичувалась інформація, змінювались окремі теми, акценти, цитати, аби зміст і форма відповідали «філософії проекту».

Експозиція розміщена в коридорі, який символізує життєвий шлях. Це дає можливість кожному відвідувачу «пройти» життя паралельним шляхом, побачити в ньому точки дотику зі своїми прожитими роками (речі, гасла), відчути дух відповідного періоду. Тут немає ні хронології, ні чітко визначеної іншої логічної послідовності. Радше – своєрідний хаос, якого так багато в житті…

Проект – інтерактивний, постійно діючий, зі змінними елементами. Відвідувач може взяти в ньому безпосередню участь і стати учасником проекту: прокоментувати будь-яку тему, залишивши запис у відповідному місці; зробити світлину на згадку; залишити запис у книзі «Коментарі та вподобайки»; подарувати експонат з авторським підписом-коментарем; доторкнутись до минулого: спробувати дещо «на дотик»; взяти на згадку картку (45х90 мм) з цитатою, гаслом, віршем…, що сподобалися.

– Одне з видань написало, що в Бережанах відкрилася виставка незвичайних предметів.

Це не так. Сама виставка – візуалізація проекту – складається з-понад 500 найзвичайнісіньких експонатів. Питання – в контексті і подачі інформації. Експозиція має кілька основних засад:

– у житті бувають світлі та темні смуги, тому стіни коридору так і розписані. Ці смуги різної ширини;

всі написи зроблено червоним (то любов) і чорним (то журба) кольорами;

експозиція складається з окремих експозиційних вузлів, кожен з яких розкриває якусь сторінку життя людини (праця, відпочинок, захоплення, стосунки, сутність…);

кожна окрема тема має назву та одне або кілька запитань, які провокують відвідувача дати відповідь на них самому собі. Тема розкривається відповідним набором предметів, зображень і текстів;

експозиція обрамлена двома дзеркалами («Альфа» й «Омега»), які символізують початок і кінець життя, старт і фініш, народження і смерть… У дзеркалі «Альфа» ти бачиш «планку», до якої треба тягнутися ціле життя; «рамки», які треба відчувати і постійно розширювати; «колір», яким малюєш своє життя, і «час», якого катастрофічно бракує. А в дзеркалі «Омега» – старому, запиленому, з написом «Memento more» наприкінці проекту відбивається весь пройдений шлях, що дає можливість відвідувачу ніби оглянутись назад.

Виставка у Бережанському музеї складається з-понад 500 звичайних експонатів, які представлені у доволі цікавому ракурсі

«Проект може використовуватись для інтерактивних виховних заходів для старшокласників і студентів»

– На кого розрахована виставка?

Спочатку я задумував «Коридор Проціва» для виховних заходів учнів і студентів у рамках проекту «Музей як навчальна платформа». «Коридор» мав стати майданчиком для дискусій чи обговорень. Але під час його підготовки після перших відвідувачів я визначив для себе кілька своєрідних рівнів «подачі» чи життя проекту: Light – просто інформація про проект як про виставку; «18 +» – із відповідним філософським навантаженням; тематичний (куратори студентських груп, історики, спортсмени, працівники позашкільних установ, держслужбовці…); Hard talk  (важка розмова) – музейники, депутати районної ради, вчителі і директори шкіл.

Ці рівні я означив після багатьох екскурсій для різних категорій.

Є розроблена окрема тема з використанням «Української хартії вільної людини», бо тези хартії досить тісно переплітаються з темами проекту. Серед експонатів теми «Рамка» є брошура «Українська хартія вільної людини», відкрита на сторінці з текстом: «Бути вільною людиною. Усі люди створені вільними. Саме це найвагоміше право людини, отримане кожною від народження, визначає суть нашої цивілізації».

– Для знайомства з проектом чи огляду виставки потрібний автор, екскурсовод чи можна самому просто пройтися «Коридором Проціва»?

Як кажуть у народі, можливі варіанти. Виставку можна оглядати наодинці чи групою без коментаря працівника музею в контексті відвідування музею; окремо без решти експозицій музею; з авторським коментарем, тим паче, що мені завжди цікаво почути реакцію відвідувачів. Також проект може використовуватись для інтерактивних виховних заходів для старшокласників і студентів у рамках академічної години. Спочатку група отримує загальну інформацію про проект. Тоді відвідувачі діляться на 2-4 команди, кожна з яких вибирає собі відповідну тему (як варіант – тягнуть жереб). Команда має за 10 хвилин підготувати презентацію обраної теми (задум, філософія, деталі…), і головне, дати відповідь на запитання. Академічної години достатньо, аби в інтерактивній формі обговорити кілька тем.

Проект має версію презентації у форматі PowerPoint, що дає можливість проводити виховні заходи за межами музею. Зараз готую до видання опис проекту (робоча назва «[Не] каталог виставки «Життя. Яке воно є?..») – своєрідну методичку, з допомогою якої вчитель чи куратор студентської групи сам зможе провести виховний захід за обраною темою.  

«Техніка як засіб не тільки інформування, а й зомбування народу»

– Кілька слів про окремі експозиційні вузли – теми проекту?

Одні з моїх улюблених образів – це «Планка» і «Рамки». На світлому тлі стіни – тема «Планка». Планка – як образ мети. Для когось такою планкою є горизонт… На межі Неба та Землі. У кожного в житті – своя планка, навіть три:

  1. Планка життя – до неї тягнуться всі роки! (вона найвище).
  2. Щоденна планка, яку треба кожного дня піднімати хоч на йоту. Завтра не важливо бути кращим за всіх. Завтра важливо самому стати кращим, ніж сьогодні.
  3. «Плінтус – теж для когось планка…» – напис на плінтусі.

І тема ця завершується запитаннями: «Як ставиш планку ти?»,  «А яку планку готовий взяти ти?»

На чорному тлі розкривається тема «Рамки». У повсякденному житті ми постійно обмежені ними: посадові обов’язки, статут громадської організації, правила поведінки в школі, свідоцтво про одруження… Важливо вміти відчувати рамки. Коли людину довго тримати в тісній рамці, а потім раптово відпустити за її межі, то вона часто п’яніє від отриманої свободи. Кожний сам собі має вміти шукати розмір рамки… І на цьому тлі рамок, що обмежують, є одна «розірвана», з якої «вириваються на свободу» слова блаженнішого Любомира Гузара: «Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного – тільки вбити».

Запитання теми: «А чи відчуваєш рамки ти?»

Тема «Час» показана різними годинниками і висловами відомих людей про те, що нам завше бракує часу. Ми не встигаємо… Родзинка в тому, що всі годинники стоять, а час – іде! І запитання: «Скільки часу залишилося в тебе?»

Чимало дискусій викликала тема «Епітафії», яка починається словами Кузьми: «Жити треба так, щоби було з чого поржати!», а закінчується запитанням: «А що буде написано на твоїй надгробній плиті?»

– Досить цікавою виглядає тема «ЗоМбІ». Що скажете про неї?

Первинний задум – показати відвідувачам засоби масової інформації різного періоду, щоби дід з онуком могли одночасно побачити телевізор «Весна-3», який показував чемпіонат світу з футболу в Мексиці (1970 р.), і новітню плазму, гучномовець зі стовпа і сучасний музичний центр… Потім у рамках проекту «Діючий експонат музею» я захотів, щоби вся та техніка грала. Почали потрохи реставрувати і ремонтувати. А тоді я подивився на цю всю техніку як на засоби не тільки інформування, а й зомбування народу. І слово «ЗМІ» я написав так: «ЗоМбІ». І запитання відповідне: «А що слухаєш і дивишся ти?»

– В експозиції чимало цитат відомих людей. Як їх добирали?      

Я намагався використовувати в проекті відомі цитати Тараса Шевченка, Івана Франка, Григорія Сковороди, Ліни Костенко, Василя Симоненка… Вони, значно, підсилюють контекст, а з іншого боку – є можливість нагадати відвідувачам про наших класиків. На виставці чимало книг, окрім того, що є окрема тема «Твоя бібліотека».

– Як сприймають Ваш проект відвідувачі музею?

– По-різному. Але майже всі готові прокоментувати якісь теми. Ось відгук Зінаїди Токарської: «Серед старих, нікому не потрібних речей музейники заставили заново замислитись над змістом життя, головними його цінностями, власною гідністю, реальною свободою і т. д. Оригінальний тренінг-майданчик для педагогів і психологів…».

Попри всі світлі та темні смуги проекту, він завершується мажорним акордом – гаслом «Усе буде добре!».


Джерело: Тижневик "Номер один"
Автор: Рубрика:
Мітки: , , ,



Новини
22 Липня
21 Липня
20 Липня
19 Липня
Який варіант міграції Ви розглядаєте для себе?
  • Виїхати на заробітки з метою залишитися за кордоном назавжди 47%, 20 votes
    20 votes 47%
    20 votes - 47% of all votes
  • Не думаю про еміграцію і заробітки. Комфортно працюю в Україні 26%, 11 votes
    11 votes 26%
    11 votes - 26% of all votes
  • Поїхати на кілька років, заробити необхідну суму і повернутися 16%, 7 votes
    7 votes 16%
    7 votes - 16% of all votes
  • Сезонні роботи на місяць-два 12%, 5 votes
    5 votes 12%
    5 votes - 12% of all votes
Total Votes: 43
Вересень 19, 2018 - Квітень 30, 2019
Voting is closed
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше