Найсвіжіше:
• Дружина нацгвардійця Діана Марків: «Не було ілюзій щодо виправдання, але навіть у страшних снах не могла припустити, що Віталію можуть дати навіть більше, ніж просив прокурор» • Про город і сонячні батареї, або Як на Бережанщині сільський війт продав землю за «доляри» • Голомша хоче компенсації зарплатні в ГПУ за майже 5 років • Повертаючись із церкви, потрапила під колеса автомобіля • Уряд не виділив містам 10 мільярдів на розвиток • Тернополянин ініціював випуск унікальної марки • Тернопіль у повній «бойовій» готовності та гучно обіцяє відсвяткувати свій день народження • Батька й дочку, які хотіли продати хліб лікарні, оштрафували на 55 тисяч • ГОРОСКОП • На Тернопільщині вилучили 12 тисяч літрів незаконного алкоголю • Анонси газети «Номер один» від 21.08.2019 р. • Тренер із надання домедичної допомоги Віктор Шацький: «Екстрена медицина чи домедична допомога – це симбіоз науки і… рок-н-ролу» • Королева манікюру Тетяна Штаблава: «Якщо хтось думає, що манікюр – це лише підпиляти й обрізати кутикулу, то він дуже помиляється» • «Чорна п’ятниця» у «Червоній руті» • Де на Тернопільщині не буде світла • Ремонт дороги у Залісцях: як працюють соціальні кошти • На Підгаєччині заради хати онука підробила заповіт • Тернопільський бізнес запрошують на форум у Криницю • Скільки коштує народитися на світ, або Чому «подяка у конвертах» має значення? • Думали, що рятують рідних, а насправді збагатили шахраїв • Якщо хочеш допомогти людині – не допомагай • Іспит із водіння може суттєво подорожчати • Захмелілий молодик влаштував погоню, як у кіно • Координатор проєкту «Танцюю, як усі» Олена Коваль: «На велику сцену вийдуть дітки з інвалідністю разом зі здоровими дітьми і будуть танцювати, незважаючи ні на що» • Коли втрачено статус неприбуткового підприємства
rss
Заговорені проблеми

Опубліковано: 17 Квітня о 13:00



DSCN1859
Зоряна Гарасимів, заступник головного редактора

РЕДАКЦІЙНА КОЛОНКА

 

Колись давно, як тільки почала працювати журналістом і дивилася на своїх старших колег, то думала, що через кілька років, як і вони, гордо зможу сказати, що в мене за плечима не один рік досвіду. Зараз, коли мене питають, як довго я працюю, якось не надто охоче доводиться відповідати. Адже це трохи видає мій вік, а для жінки це, самі розумієте, – секрет із всіх секретів.

Справді, працюю журналістом я доволі таки давненько. Тим, хто поспішить сказати, яка це цікава та захоплююча професія, одразу відповім: усе відносно. Філософи стверджують, що у світі все циклічне. Так ось, попри все різноманіття, яке підкидає нам професія, у ній все також доволі циклічно. Від бюджету до бюджету, від сесії до сесії, від виборів до виборів. Зимою – сніг, весною – ями, літом – спека і відпустки. Поміж тим – традиційні відзначення, випускні тестування, посівна, жнива, кадровий конвеєр, декларації, підсумкові звіти –  і так по колу.

Наче планети сонячної системи, навколо журналістів крутяться одні й ті ж теми. Їх я називаю «про вічне». До цієї категорії відсортовую проблеми, які, з одного боку, є актуальними, з іншого – не знаходять вирішення уже десятки років. Ну щось на зразок глобального потепління. Регулярно, з періодичністю приблизно раз у квартал, в місті обговорюють способи їх вирішення, наче європейці, висловлюють стурбованість, а в результаті – нуль.

Якщо звичайна людина може дивитися вічно на три речі: вогонь, воду і як працює інша людина, то журналісти – на чотири. Бонусом вони слухають філософські розповіді посадовців про те, як могло би бути. При цьому кожен новопризначений кандидат на посаді  розповідає про «вічну» наболілу тему, наче відкриває Америку. А насправді більшість ним озвученого уже давно сказано-переказано.

Далеко ходити не треба. Ось, наприклад, Тернопільський став. Про його плачевний стан говорять уже десяток років. Лише я підготувала на цю тему близько двох десятків публікацій. Представники влади регулярно збирали науковців. Ті подавали свої пропозиції, розповідали про нові технології, світовий досвід – і все… На цьому й закінчувалось. Бувало, що навіть приїжджали спеціалісти, подавали проекти і вже, здається, можна закрити тему раз і назавжди, але ні. Знову щось не пішло.

Інший приклад – Тернопільський замок. Ця тема настільки давня, що навіть важко визначити її вік. З року в рік іде мова про те, що його потрібно перетворити на культурний та туристичний об’єкт, який принесе місту гроші. Планують, мудрують. Але й тут біда – нічого не виходить.

Третя тема – ремонт об’їзної. Тут ситуація взагалі нагадує сюжет зі старого радянського фільму «Королева бензоколонки». У стрічці два керівники не могли визначити, чий міст і хто має платити за ремонт. Зрештою обоє провалилися під воду.

Ще одне з категорії «про вічне» – сміття й Івачівський водозабір. За моєї пам’яті уже добрих десять років розповідають про загрозу забруднення «колодязя», з якого п’є воду весь Тернопіль, про вичерпаний ресурс Малашівського сміттєзвалища. І за цих десять років жодного прогресивного рішення.

Розумію, що є питання, які не можна вирішити за один день, але тут мова не про дні, а про роки.

Натомість є теми, які «вистрибнули» відносно недавно. Наприклад, реконструкція бульварів, та ж термомодернізація котелень чи, скажімо, оновлення тротуарів та заміна фонтанів. Нібито проблема «не горить», а тут на тобі – з бюджету мільйонами сиплються гроші на ці проекти.

Зі сторони так виглядає, що багато проблем у місті не вирішується, тому що конкретні особи ще не придумали, як на цьому заробити або ж просто поки не мають змоги цього зробити. Ось вони й нікому не цікаві. А там, де ходять великі гроші, питання вирішується зі швидкістю звуку.

Інколи мені здається, що якби «потрібні» люди придумали якісь пігулки на зразок сорбентів, які можна було б кидати у став і вони втягували усю нечисть, та запустили їх у виробництво, Тернопіль би тоннами закупляв ліки для ставу. Або знову ж таки, якби «благословенні» владою підприємці зайнялися переробкою сміття, вони б уже перелопатили усі відходи, а тернополян возили б на екскурсію дном Малашівського сміттєзвалища.

Але наразі ці сфери поки не освоєні місцевими привілейованими бізнесменами та тими, хто в долі, тож десять років говоримо… про вічне.

 


Джерело: Тижневик "Номер один"


Перегляньте також:


Новини
23 Серпня
22 Серпня
21 Серпня
20 Серпня
19 Серпня
18 Серпня
Який варіант міграції Ви розглядаєте для себе?
  • Виїхати на заробітки з метою залишитися за кордоном назавжди 47%, 20 votes
    20 votes 47%
    20 votes - 47% of all votes
  • Не думаю про еміграцію і заробітки. Комфортно працюю в Україні 26%, 11 votes
    11 votes 26%
    11 votes - 26% of all votes
  • Поїхати на кілька років, заробити необхідну суму і повернутися 16%, 7 votes
    7 votes 16%
    7 votes - 16% of all votes
  • Сезонні роботи на місяць-два 12%, 5 votes
    5 votes 12%
    5 votes - 12% of all votes
Total Votes: 43
Вересень 19, 2018 - Квітень 30, 2019
Voting is closed
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше