Він недалеко від нас і може уразити будь-кого і в будь-яку хвилину. Ця недуга прописалася чи не у кожній родині. Щогодини в Україні реєструються понад 20 нових випадків онкозахворювання, а 10 українців помирають від раку. Щодня 450 людей уперше чують про свій страшний діагноз, а 250 – гинуть від нього. Такі дані було оприлюднено напередодні Всесвітнього дня боротьби з раком, який відзначається щорічно 4 лютого. Кожного року цю хворобу виявляють у 160 тисяч українців, 90 тисяч людей помирають від неї.
Злоякісні новоутворення вражають в Україні кожного четвертого чоловіка і кожну шосту жінку. Чи є шанси на одужання? І чи варто вести боротьбу з раком? Що для цього робиться в сучасних онкодиспансрах, серед яких КУТОР «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер»? Про це та інше розмовляємо з головним лікарем закладу, заслуженим лікарем України, доктором медичних наук Леонідом Шкроботом, заступником головного лікаря з медичної частини Володимиром Недошитком, завідувачем гінекологічного відділення, кандидатом медичних наук, асистентом кафедри онкогінекології Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського Дмитром Кривокульським.
Леонід Шкробот: «Щодня на вахті боротьби з раком»
– Боротьба з онкологічними захворюваннями – це проблема, яка стала серйозним викликом для багатьох країн світу. Україна – не виняток. Передовий досвід свідчить, що взяти поширення хвороби під контроль і забезпечити якісну діагностику й лікування людей цілком можливо. У нашому закладі є значний потенціал у лікуванні онкозахворювань завдяки сучасному обладнанню, впровадженню нових технологій, медикаментам і, звичайно, високопрофесійним кадрам, котрі щодня стоять на вахті боротьби з раком і надають щороку допомогу більш як 8 тисячам пацієнтів, виконується понад 4 тисячі оперативних втручань. В області минулого року зареєстровано понад 3400 нових випадків злоякісних новоутворень.
Важливою подією для нашого онкодиспансеру стало відкриття у кінці минулого року хіміотерапевтичного відділення на 25 ліжкомісць, яке зараз готується прийняти перших пацієнтів. Це дозволить розвантажити хірургічні стаціонарні відділення, покращити умови перебування пацієнтів, підняти на якісно новий рівень надання медичної допомоги онкохворим, використати економічно вигідні форми лікування, зокрема хіміотерапію в умовах стаціонару одного дня. Відтепер тут зможуть упродовж року пройти хіміотерапевтичне лікування майже 2 тисячі пацієнтів.
Упродовж року в закладі замінено ліжковий фонд, проведено регламентно-технічні роботи устаткування у радіологічному відділенні і частково ремонти приміщень, закуплено електрохірургічну апаратуру, приліжкові монітори життєдіяльності. Все це – завдяки розумінню і тісній співпраці з головою обласної державної адміністрації Степаном Барною, головою обласної ради В.Овчаруком,начальником управління охорони здоров’я ОДА В.Богайчуком, а також залученню позабюджетних благодійних коштів. Керівництво області з розумінням ставиться до проблем закладу і кошти, спрямовані на виконання обласної програми «Онкологія», надходять у повному обсязі, проте їх вкрай недостатньо. Сьогодні онкологія вважається найбільш витратною в медицині. Тому без державного фінансування і благодійної допомоги нам не обійтися. Щорічна потреба онкологічної служби області складає 60-85 млн. грн. тільки на хіміопрепарати, а вартість лікування деяких груп пацієнтів зі складними наслідками хвороби становить понад 250 тис. грн.
Проте ми з оптимізмом дивимось у майбутнє, оскільки розпочата реформа всієї охорони здоров’я України передбачає суттєві зміни, якісний рівень та збільшення фінансування закладів третинного рівня.
Володимир Недошитко: «Онкологічну службу неодмінно треба зберегти»
– Реформи у медицині, у тому числі і в нашій галузі, назріли давно. Та вважаю, що онкологічну службу необхідно не руйнувати численними нововведеннями, а зберегти, адже це, перш за все, адекватна і дуже потрібна допомога людям, а ще – облік і контроль за пацієнтами. Чи зможе первинна ланка медико-санітарної допомоги, на плечі якої перекладуть відповідальність за онкохворих, відповідно спрацювати, чи будуть забезпечені відповідними засобами, питання поки що риторичне.
На сьогодні в нашому онкодиспансері діагностують за допомогою сучасного обладнання європейського стандарту. У закладі є сучасний комп’ютерний томограф, УЗД-апарати, сучасний мамограф, проводяться усі види ендоскопічних обстежень, цитологічна і гістологічна діагностика, що дає змогу якісно обстежити пацієнта і в стислі терміни встановити діагноз. Це єдиний в області заклад, в якому проводиться комплексне і комбіноване лікування онкопатологій.
Та, на жаль, на нинішній день онкологія потерпає від недофінансування. Кошти здебільшого йдуть на утримання приміщень, комунальні послуги й зарплату, не вистачає грошей на ремонти, на придбання обладнання і медичних засобів, потрібних для лікування хворих. Більше того, через недосконале законодавство національну програму фінансування онкології і інших медичних галузей минулоріч було призупинено взагалі. З нового року крига дещо скресла і є надія, що ті програми, над якими зараз все-таки працюють фахівці, після прийняття, як передбачається, десь у червні запрацюють і працюватимуть на благо людей.
Дмитро Кривокульський: «Онкопрофогляди – перш за все!»
– За розрахунками білорусів, а вони підходять і для нас, для лікування онкохворого на І-й стадії раку потрібно 1 тисячу доларів, на ІІ-ій – до 10 тисяч, а на пізніх стадіях – 30 тисяч доларів. Треба задуматися над цими цифрами і бути всім настороженими, тобто якщо є хоча б невеличка підозра, звертатися до лікарів і не боятися встановленого діагнозу, а боятися потрапити до неспеціалістів. Адже для онкологів це хвороба, яка піддається лікуванню. Головне – вчасно її діагностувати, бо недуга на І-ІІ стадіях виліковується повністю.
Хвилює низька санітарна культура наших земляків. До прикладу, рак порожнини рота, рак шкіри чи молочної залози можна визначити візуально, рак шийки матки – з появою перших симптомів. Тож не потрібно гаяти часу, а звертатися до фахівців і ні в якому разі не ігнорувати традиційну медицину.
Кожна людина повинна хоча б раз на рік відвідати лікарів усіх профілів, щоб виключити розвиток пухлини на початкових стадіях. Для жінок є обов’язковими огляд лікаря-мамолога та мамографія, для пацієнток старших 50 років – УЗД молочних залоз, огляд у гінеколога, рентгенографія легенів, загальноклінічні і біохімічні аналізи крові та сечі. Для чоловіків – обов’язкове обстеження передміхурової залози. Вважаю, що онкопрофогляди потрібно проходити навіть тоді, коли немає ніяких скарг. Для цього треба полюбити себе, виявити особисту зацікавленість і увагу до свого здоров’я. І пам’ятати, що шанс є завжди. Навіть у найважчих випадках необхідно лікуватися!
…Декілька років тому за вікном був такий же зимовий день. Я, отримавши останній курс хіміотерапії, змучена, бліда і квола, нашвидкуруч попрощавшись зі своїм лікарем-рятівником Дмитром Кривокульським, прагнула якнайшвидше покинути цей заклад і пірнути у прохолоду зими. Вийшла з подячною молитвою на устах до Всевишнього, який допоміг вижити, скерувавши у добрі лікарські руки. Вийшла з думкою ніколи не згадувати і не писати про те, що пережила. Признаюся, лікування було надто агресивним для тіла, виснажливим – для душі і зціляючим – для духа. Життя розпорядилося інакше. Я знову повернулася сюди, щоб через два місяці привезти молодшу сестру, яку якісно обстежили, встановили правильний діагноз і успішно прооперували. Повернулася, щоб знову привезти сюди батька з підозрілими симптомами, якому двадцять років тому встановили діагноз рак горла ІІ ст., який пройшов курси променевої та хіміотерапії і, подолавши п’ятирічний бар’єр виживання, зміг працювати, активно жити, при здоров’ї вийти на пенсію. Після відповідного обстеження діагноз, на щастя, не підтвердився і ракових клітин не виявлено. Моя ж особиста перемога над страшною недугою спонукає мене щороку писати про те, що пережила, і про заклад, в якому лікувалася, адже не з чуток знаю, як саме виглядає боротьба з раком. А людей, які перемогли онкозахворювання ,зараз дуже багато. Їм не треба замикатися у собі, а розповідати про себе, щоб зародилася надія і у тих, хто сьогодні бореться з хворобою.
Наталя Бойчук
Джерело: Тижневик "Номер один"
13288