Найсвіжіше:
• Увага! З початком опалювального сезону зростає й кількість побутових пожеж! • Збаражчанин «вполював» дружині хутро, а собі – тюрму • Наші за кордоном: Ізраїль • Де на Тернопільщині не буде світла • Тернопільські ліси вирубують… місцеві! • Від економіста до… агронома: історія про знавця своєї справи за покликанням • Кабмін придумав, як підвищити народжуваність • Наші за кордоном: Польща • Неперевершена актриса і тернопільська «Роксолана» Люся Давидко святкує поважний ювілей • Сторож зупинив крадіжку з фабрики ялинкових прикрас • У Тернополі майже на 40% зросла плата за гарячу воду і тепло! • 100 тисяч виманила шахрайка у бабусь Тернополя • Не знають спокою кишенькові злодії • Бути чи не бути сорго на ланах Тернопілля? • Як народними засобами вилікувати стоматит • Патріотично-мистецький фестиваль «Вставай, сонце» пройшов на Чортківщині • Чиновники «Київавтодору» через фіктивну схему привласнили мільйони • Теребовлянщина попрощалася з військовим медиком • Бурякові жнива підходять до фінішу • Поліція відкрила справу за зірвані стяги із могил учасників АТО • Через вибухи на складах покарали 20 генералів • Народний адвокат Ростислав Небельський: «Батьки зі сльозами на очах розповідали, як на них тиснуть вихователі та завідуючі дитячих садочків» • Юлія Тимошенко: «Треба піднімати країну з руїни і хаосу» • З кого спитати за недоліки на дорогах Тернопільщини? • У грудні українці матимуть довгі вихідні і робочі суботи
rss
Василь Градовий: «Хліб і Божа молитва – завжди святість у нашій хаті»

Опубліковано: 10 Вересня о 15:10



Пригадую нашу першу зустріч. Вона відбулася після того, як на загальних зборах колишнього колгоспу «Правда» молодого ветлікаря господарства Василя Градового обрали керівником аграрно-орендного господарства «Правда». Смерч кучмівських реформ на селі чорним крилом безробіття, відчаю, примарою завтрашнього дня накрив галицькі працьовиті села.

Особливо найважче було у віддалених селах, серед них Звиняч, Скомороше, Косів. До райцентру в Чортків добрих три десятки кілометрів по бездоріжжю, автобус їздив раз або два рази в тиждень, до Тернополя – понад півсотні кілометрів. Молодь від безвиході одразу ж правдами – неправдами тікала на заробітки в Росію, Польщу, Іспанію й Португалію. Хто був ближче до «корита», продавав наліво-направо колгоспне майно, техніку, всю ліквідну продукцію, худобу. Увесь сільськогосподарський реманент. І селяни й собі почали тягнути, не гребували цеглою, шифером, заіржавілими скобами і цвяхами, напівгнилими дерев’яними балками з корівників, свинарників, токових господарств, кормоцехів – усе, що потрапляло під руки. Повний хаос і зневіра та вседозволеність, запущені поля, де вже починали рости берізки і чортополох.

Мільйонні борги по коротко- і довгострокових кредитах, рік невиплачувана зарплата майже 250 трудівникам. Відсутність техніки, посівного обладнання, насіннєвого матеріалу. І це тільки вершина айсберга знищеної за рік-два колективної господарки. Молодий директор Василь Степанович сформував команду з місцевих спеціалістів і з їхніми порадами та заручившись підтримкою територіальної громади став рухатися вперед. Спільно зуміли пережити розруху, крок за кроком упевнено рухалися, розвиваючи одночасно рослинництво й тваринництво.

Василь Градовий – упевнений, енергійний, вимогливий, совісний, практично і теоретично грамотний сучасний успішний агроменеджер. Він щоденно працює не напоказ, а для душі й серця. В його трудовій книжці єдиний запис: село Звиняч, колгосп «Правда» і його наступники – ААГ «Правда», ПАП «Дзвін». Закінчив із червоним дипломом Бучацький радгосп-технікум, за фахом ветлікар, одночасно заочно закінчив Московську ветеринарну академію. Вже 23 роки Василь Градовий – успішний керівник одного з найкращих  приватних орендних агропідприємств не лише Чортківського району, а й всієї Тернопільщини. Багатогалузеве господарство обробляє 8,5 тис. га землі. Орендують земельні паї у Звинячі, Скоморошому, Косові, Ридодубах, Білому Потоці, Семиківцях, Білобожниці, Білій, Лосячеві, Бурштині та Бурдяківцях. За свою працю він удостоївся звання заслуженого працівника сільського господарства України, ордена «Знак Пошани», «За заслуги» ІІІ-го ступеня, почесної грамоти Кабінету Міністрів України. Він – депутат Тернопільської обласної ради та голова ради сільгосппідприємств Чортківщини.

– Василю Степановичу, радий черговій нашій зустрічі. У Вас як завжди обмаль часу, адже ПАП »Дзвін» обробляє чималий земельний банк у Чортківському й Борщівському районах Тернопільщини та на Івано-Франківщині, постійно будуєте, вирощуєте, дбаєте як про господарку, так і соціальну сферу. Серйозно займаєтесь тваринництвом, скороспілою галуззю – свинарством. Маєте молочнотоварну ферму, утримуєте 750 голів ВРХ, із них – 250 дійних корів та 2 200 свиней.

– Взяли курс на нові технології, племінну і селекційну справу, навчання зооветспеціалістів, операторів, доглядачів, покращення побутових умов праці. Постійно оновлюємо дійне стадо на 30-35 відсотків високопродуктивним молодняком. Плануємо зробити молочний комплекс на 900 корів, 2000 голів ВРХ. Молоко на фермі екстракласу. Маємо нормальний генетичний потенціал корів, що дають 8000-7000 кілограмів молока, середньорічний надій торік сягнув 5400 кг молока на корову. Сьогоднішнє дійне стадо є вже дуже примхливим, вибагливим. Тому треба робити все за технологією, якщо навіть давати забагато їсти, виникають проблеми. Маємо ще одне викуплене господарство, де плануємо зробити свинокомплекс на 25 тисяч голів свиней м’ясного напрямку. А це нові стабільні робочі місця, повний соціальний і юридичний пакет, гідна зарплата, оплачувані відпустки. Земля – це велика праця, це хлібний, земний і християнський оберіг кожного нашого селянина, його родини й усієї України.

Ціна газу для сільгоспвиробників виросла настільки, що в ПАП »Дзвін» у терміновому порядку залишили модернізацію та реконструкцію тваринницького комплексу, а зробили дві компактні енергоємні сушарки потужністю 250 тонн на добу. Життя заставило в короткі терміни відшукати значні кошти на модернізацію токових господарств. Якщо колись «Нивою» чи «Колосом» намолочували 100-150 тонн, були запрограмовані втрати урожаю на час збирання, транспортування, сушіння та зберігання, то сьогодні, коли пшеничні, ячмінні лани обслуговує іноземна зернозбиральна  техніка, досвідчені комбайнери за штурвалами, потужні зерновози,  у жнивну пору надходило 500-600 тонн збіжжя.

Поцікавився у  Василя Степановича, скільки працює людей на центральному та інших відділках.

– У ПАП « Дзвін» працює 250 чоловік, із них цілорічно – 200. Крім того, маємо власну цегельню, – каже співрозмовник. – Вона працює сезонно, зайнято на заводі 40-50 працівників. Стараємося залучити до праці якнайбільше наших земляків.

– Довелося побувати практично в усіх селах, де орендує землю очолюване вами ПАП «Дзвін». Неозброєним оком бачиш позитивні зміни в соціальній сфері. Все більше молодих людей залишаються у рідних оселях, створюють сім’ї, працюють  у господарстві, село міняє обличчя.

– Як писав тернопільський поет Михайло Левицький, «Де ростемо, там мусимо цвісти». Коли обрали директором господарства, то пообіцяв людям провести газ, капітально відремонтувати центральні дороги, бічні вулиці. За 18 кілометрів від Білобожниці за кошти господарства тягнули центральну магістраль. І все-таки у 1999 році запалав голубий вогник в оселях жителів Звиняча. Доклалися й самі селяни, за власні гроші провели газ до своїх  садиб. За  підтримки сільського голови А. Марциніва та місцевих депутатів побудували бетонний міст через Серет. Коли вже розбагатіли, придбали свій екскаватор, яким розчищаємо всі наявні дороги від снігу. Понад 100 тисяч гривень виділили на капітальний ремонт дороги Звиняч – Скомороше. Спільно із сільською радою провели капітальний ремонт  амбулаторії сімейної медицини, вуличне освітлення, благоустрій територій кладовищ, залучивши громаду. Зробили в’їзд у село, тепер любо глянути. Відремонтували дитячий садок, завезли кухонне обладнання, меблі. Чималі кошти виділили на капітальний ремонт будинку культури в Бурдяківцях Борщівського району. Перекрито бляхою дах, зроблено нову стелю, закуплено 220 театральних стільців. У селі Скомороше побудована каплиця, в селі Звиняч – капличка Матері Божої, перекрито дах Української греко-католицької церкви, надано жовту бляху для позолоти куполів православної церкви Київського патріархату, побудовано капличку святого Яна, духовний комплекс – у селі Лосяч. Такі речі завжди робимо на совість, адже це духовна культура не одного покоління, наш християнський обов’язок. Хліб і Божа молитва – завжди святість у нашій хаті. На цих високих помислах мене і дружину виховали батьки, а ми – дітей, а вони – своїх дітей – наших внуків…

Ярослав Бачинський


Джерело: Тижневик "Номер один"



Новини
20 Листопада
19 Листопада
18 Листопада
17 Листопада
16 Листопада
Який варіант міграції Ви розглядаєте для себе?
  • Не думаю про еміграцію і заробітки. Комфортно працюю в Україні 38%, 5 votes
    5 votes 38%
    5 votes - 38% of all votes
  • Сезонні роботи на місяць-два 23%, 3 votes
    3 votes 23%
    3 votes - 23% of all votes
  • Виїхати на заробітки з метою залишитися за кордоном назавжди 23%, 3 votes
    3 votes 23%
    3 votes - 23% of all votes
  • Поїхати на кілька років, заробити необхідну суму і повернутися 15%, 2 votes
    2 votes 15%
    2 votes - 15% of all votes
Total Votes: 13
Вересень 19, 2018 - Квітень 30, 2019
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше