Найсвіжіше:
• Анонси газети «Номер один» від 24.01.2017 р. • Рекетир у погонах • Тернополяни пропонують збудувати у місті автодром • Лікарі сказали, що помре, однак він повернувся з того світу та мріє про повноцінне життя • Володимир Окаринський – історик, який знає, коли в Тернополі… почали пити каву! • У Центр обслуговування платників звернулося понад 280 тисяч громадян • Ікона, що рятує безнадійно хворих • РЕДАКЦІЙНА КОЛОНКА: Украдене дитинство • Харизматичний нардеп Олег Барна – про вчителювання, польські і одеські підробітки, розбірки з чортківською владою та відносини з Яценюком • З 22 січня оголошується конкурс серед цивільних осіб на заміщення вакантних посад роти патрульної служби поліції особливого призначення «Тернопіль» ГУНП в Тернопільській області • Що зробив у 2017 році народний депутат Роман Заставний? • Щоби врятувати чоловіка від алкоголізму, жінка повинна бути… домашнім психологом! • Понад тисячу тернополян уже скористалися електронною реєстратурою • Хто ви, «доктор Пі»? • Тернополяни протестують проти зведення висотки у себе під вікнами • Діти у віртуальному світі: шкідлива залежність чи втеча від нецікавої реальності? • Під Тернополем затримали групу амфетамінників • ДСО виходить у лідери футзальної ліги • 2017-ий став роком масштабного оновлення дорожньої інфраструктури Тернопільщини • Сільський голова Гаїв-Шевченківських Богдан Брич каже, що перед ним ніколи не стояло завдання розбагатіти до рівня Ахметова • Зміни у ПДР наразі торкнулися лише самого руху, а не його порушників • Гороскоп від тернопільського екстрасенса Романа Шептицького 17.01.2018 – 23.01.2018 • Від переохолодження помер відомий режисер • Олексій Кайда: «Так, як у Тернополі, мене, мабуть, ніде не називали!» • Волонтера та учасника АТО нагороджено у Бережанах
rss
В українській армії можна служити і без військового квитка?

Опубліковано: 28 Серпня о 12:00 Переглядів: 349



Саме таким чином служив на передовій солдат із села Іванівка Теребовлянського району, 50-річний Ігор Михайлович Лисий під час піврічного контракту, а потім ще півроку. Він і донині не може отримати документа, стукаючи у всі можливі бюрократичні двері владних військових кабінетів. Документи боєць втратив під час сепаратистського шквального артобстрілу біля с. Кримське Новоайдарівського району Луганської області у 2016 році.

IMG_9523Ігор Лисий до війська був призваний за шостою хвилею мобілізації у липні 2015 року. Після Яворівського полігону в складі 24-ої Залізної механізованої бригади потрапив одразу на передову гранатометником в район с. Кримське, під Бахмутську трасу.

– Весною мого молодшого сина, який лише одружився, тоді 20-річного Тараса, хотіли мобілізувати, ним постійно «опікувались» працівники райвійськкомату. Але я не хотів його пускати на війну, тому пішов і попрохав, щоб забрали мене. Написав заяву і з чистою совістю виконаного батьківського обов’язку пішов воювати. Скажу вам, добре, що все так склалося, бо війна – це найгірше, що є в світі. У мене є ще старші син і донька, от за них, за матерів, за всіх мирних людей України ми і стояли на передовій. Під час служби різне було, найперше – це подолати внутрішній страх. Таке не кожному вдається, особливо під час першого артобстрілу. Пам’ятаю, був такий випадок, коли молоденький лейтенантик забився в куток і його дуже трясло. Так бідолаха і не відійшов, його забрали в медчастину і подальша доля його мені не відома. Яка там психологічна реабілітація бійців АТО!? Про таке із солдатів ніхто за роки війни і не чув. Була і є одна реабілітація – це горілка. Зрозуміло, не у великій кількості і не постійно. Хоч багато хлопців через цю війну в кінцевому результаті спилися… Та кому до них є діло? – розповідає Ігор Лисий.

Ще солдат каже, що багатьох із його бойових побратимів поранило, декількох убило. В одного із загиблих він був на похороні. Говорить, що у ближніх боях не довелося побувати, брав участь у постійних дальніх перестрілках.

– Диверсійні ворожі зграї часто нам дошкуляли, але завдяки злагодженим діям нашої розвідки, їх знешкоджували на дальніх підступах. Також попереджали про обстріли і в переважній більшості нам вдавалося вчасно сховатися в укриття. Побутові умови життя солдатів на передовій далекі від ідеальних чи хоч би наближених до стандартних у європейських військах: бліндажі, нари з дощок, взимку – буржуйка, страви готували самотужки. А харчами були добре забезпечені, дякуючи, в першу чергу, волонтерам. Зброю та боєприпаси Міноборони доставляло справно, а от амуніцією та техзасобами знову ж допомагали волонтери, як і медикаментами та засобами особистої гігієни. До речі, під час своєї служби на передовій мені жодного  разу не довелося бачити військовослужбовців вищих рангів, наприклад генералів, проте наш командир до підлеглих ставився добре, – згадує ті непрості часи Ігор Михайлович.

IMG_9522«Коли у хаті завелися пацюки.., господар їх просто травить»

Ось як відповідає солдат на запитання про Мінські угоди й перемовини з сепаратистами: «Не шукати ж господарю нової хати через пацюків. Я ще ніколи не чув такого, що можна вести переговори з різного роду «пацюками». Хай йому грець, не чув! У нас в державі ще багато є внутрішньої отрути, ось від неї суспільству потрібно очиститись швидше, інакше діла не буде, бо тяжко ж воювати на два фронти.

А ще Ігор Лисий згадав про страхи…

– Страх паралізує людину, викликає паніку, і коли його вдається побороти в собі, то ти просто ніби пробуджуєшся, знаєш, що і як робити. Ворога ми могли б здолати повністю та швидко, якби пішли в наступ, а так… У народі кажуть: на диявола є хрест, а на ворога – меч. Дуже добре це відображає козацька поговірка: коли всім народом дмухнути, то ураган буде, – певен пан Ігор.

Солдат не захотів розповідати про свої поранення та різного роду травми, а медобслуговуванню на передовій побажав бути кращим. На запитання, чи було у них подібне, як часто розповідають і показують у ЗМІ про порятунок поранених, солдат лише посміхнувся і мовив: «Ні, у нас такого не було, ми самі собі чи товаришам надавали першу долікарську допомогу».

Здоров’я солдата і швидка його реабілітація – запорука міцності держави. Ці слова придумані не автором цих рядків, такий був девіз римського війська. Так, ще у Римській імперії надзвичайно дбали про вояків, краще, ніж за цивільних. Піклувалися не лише про здоров’я кожного солдата, а й про краще їх харчування, дозвілля, не кажучи вже про оплату. Ще у ті далекі часи в римському війську були добре обладнані польові військові шпиталі з лазнями та зливними туалетами. У війську тоді працював хірург Гален, грек за походженням, який жив у 130-200 роках нашої ери. Саме він ввів особливий підхід до лікування солдатів, оперував в умовах повної стерилізації. Цікаво, а що ж нині робиться в плані надання першої допомоги на самій передовій?

IMG_9521– Найбільшу підтримку, – розповідає солдат, – я мав від своїх діточок. Вони кожного дня до мене телефонували і всіляко підтримували. Якби не вони, то не знаю, чи витримав би те пекло. Так якось сталося, що під час одного з артобстрілів усі мої документи згоріли і демобілізувався я вже без військового квитка (маю тільки посвідчення учасника бойових дій). Так от, прибув до рідного дому і ніби ожив, усе здавалося привітним, радісним. Та не довго тішився, десь за два тижні захотів відновити військовий квиток та звернувся до райвійськкомату. А там мене загітували підписати піврічний контракт на подальшу службу, новий військовий квиток пообіцяли зробити згодом. Я й підписав угоду та служив у районі с. Попасна Луганської області. По закінченню контракту так і не отримав обіцяного військового квитка, а без нього не можу офіційно влаштуватися на роботу чи хоч би стати на біржу праці (а це втрата кожного місяця в межах 5 тис. грн., – авт.). У пошуках правди мені дуже допомагають волонтер із Теребовлі Любомир Заверуха і мої діти.

До сьогодні солдата «футболять» від райвійськкомату до відділу кадрів військової частини у м. Яворові (Львівська область) та навпаки. Останнього разу з Ігорем Лисим до військкомату ходила його донька Дарина, яка розповіла: «Комісар під час розмови з нами постійно опирався на їхні військові закони, яких ні я, ні мій тато не знаємо. Проте і цього разу нам уже вкотре пообіцяли, що військовий квиток таки буде. Для цього татові потрібно написати заяву у військову частину, звідти мають прийти документи у райвійськкомат і після того питання вирішиться. Хоча, до слова, комісар сказав, що, можливо, військовий квиток тата був давно готовий, та ніхто не поминався. Але ж скільки разів батько звертався у всі ці інстанції, навіть на «гарячу» лінію Міноборони телефонував, та результат завжди один – ніякий.  Будемо сподіватися, що таки доб’ємося істини, шкода тільки, що стільки часу й коштів втрачено… Нам дуже прикро, що у ЗСУ такий безлад. Ми чекали тата, переживали за нього, коли він був на війні, і ось тепер нам разом доводиться «воювати» з бюрократами. Таке враження, що солдати потрібні державі лише тоді, коли вони її захищають. А як тільки демобілізувалися, то за них усі забувають. Кажуть, що такі випадки не поодинокі, але ми разом з батьком усе здолаємо!»

На фото: 1. Ігор Михайлович Лисий з дітьми – старшим сином Михайлом та донькою Даринкою

  1. Ігор Лисий в гостях у волонтера Любомира Заверухи
  2. Вояк демонструє прапор 24-ої Залізної механізованої бригади

Джерело: Тижневик "Номер один"



Новини
24 Січня
23 Січня
22 Січня
21 Січня
20 Січня
19 Січня
Який тип проїзного квитка в тролейбусах Ви б обрали?
  • «Безліміт» 42%, 382 votes
    382 votes 42%
    382 votes - 42% of all votes
  • «Стандарт» – 60 їздок 24%, 216 votes
    216 votes 24%
    216 votes - 24% of all votes
  • Жоден 13%, 118 votes
    118 votes 13%
    118 votes - 13% of all votes
  • «Економ» – 46 їздок 12%, 106 votes
    106 votes 12%
    106 votes - 12% of all votes
  • «Преміум» – 90 їздок 9%, 77 votes
    77 votes 9%
    77 votes - 9% of all votes
Total Votes: 899
Червень 22, 2016
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше