Найсвіжіше:
• У Бережанах билися заробітчани: один загинув, інший гнитиме в тюрмі • На Тернопільщині домашньому насильству протидіє… мобільна бригада • Сільський пиріг із картопляного тіста від Раїси Бутової • Щодо спрощеної системи оподаткування та запроваджених карантинних змін • СБУ затримала відомого на весь світ хакера • Заробітчанські трагедії • Ідеальна мама • Залізничні квитки не будуть дорожчати • Герої України не вмирають • Що нажили тернопільські депутати за каденції Надала? • Коли на Тернопільщину таки прийде тепло? • 350 жителів Тернопільщини вже пройшли стажування на робочих місцях • На два місяці перекриють вулицю Стецька • Пенсіонери, старші 75 років, отримуватимуть надбавки до пенсії • Сесія гаражів та забудов зелених зон • Гороскоп на тиждень з 25 по 31 травня • Голова Шумської РДА Віталій Кудлак: «Не можна допустити ситуацію, коли мери міст, отримуючи великі безконтрольні повноваження, перетворюються на місцевих князів» • Голова Підгаєцької РДА Галина Дуда: «Гніватися на людину можна лише до заходу сонця. Так ще 20 років тому навчив мене священик після сповіді» • Показник електролічильника можна передавати через Telegram • Віктор Овчарук: «Співпраця ОТГ та кооперативів може стати взаємовигідним механізмом розвитку та гарантією фінансової стабільності останніх» • «Контінентал Фармерз Груп» запустила онлайн-звітність у рамках своєї корпоративної соціальної відповідальності • У Тернополі підписали Меморандум про співпрацю з Одеською кіностудією • Чемпіон з бодібілдингу вкоротив собі віку • У Тернополі двірник з ножем напав на жінку • Анонси газети «Номер один» від 27.05.2020 р.
rss
Усім на всіх наплювати

Опубліковано: 7 Квітня о 12:10



Карантинний час дається взнаки. Хтось почав пекти смачні бісквіти, хоча з борошном ніколи не був на «ти». Хтось почав читати книгу, яку давно відкладав, а хтось починає прозрівати… Як ось, наприклад, я. Не те, щоби прозрівати, але дивуватись і розчаровуватись – це точно.

Завжди мала надію на те, що в нас усе буде добре. Нас, маю на увазі тернополян, українців. Ніколи не вірила в те, що ось зараз може дійсно прийти «капець». Не приховувала того факту, що я остання людина, яка розчаровується у владі. Ну якось вірила у те, що нас не «кинуть». Знайдуться ті, здорово мислячі, які врятують свій народ від занепаду і тотального самознищення.

Карантинна ситуація почала відкривати очі. Коли ще небезпечного коронавірусу, за даними медиків, в Україні не було, наша область мало не на першому місці була щодо повного забезпечення. Влада заявляла в один голос: Тернопільщина готова! Якщо буде потрібно десять апаратів для штучної вентиляції, ми їх знайдемо.

Прийшла ця «зараза» в Україну, але все-таки наша область готова і жодної іншої думки висвітлювати не потрібно. Захисні маски, костюми, рукавиці – все є. На пікантні запитання преси, очільники реагували знервовано, мовляв, пишіть про те, що людям потрібно сидіти вдома і нікуди не виходити, а не розписуйте, що є, а чого немає в медичних установах. Добре, сказали ми і, цитуючи владу, почали заспокоювати тернополян.

Може б, я так і не реагувала, якби не ситуація, з якою зіткнулися всі без винятку. Коли коронавірус потрапив на терени нашої області, почалася паніка, бо люди не знали, кому вірити і чи варто. Простий, нічим не примітний вечір розірвало повідомлення від знайомої молодої дівчини, мама якої працює в одній із лікарень, яка і взяла на себе удар із приймання хворих на коронавірусну інфекцію. Вона надіслала мені публікацію нашого видання, яка була написана раніше, ще до пандемії. В ній ішлося про повне забезпечення лікарень. Без привітання вона запитала, чи це замовлена стаття. Для чого ми пишемо неправду? З кожним її повідомленням мої очі розкривалися все більше і більше… Дівчина розповіла, що її мама купує одноразові рукавички, захисних костюмів, про які «ми» так розписували, не вистачає. Її мама – старша медсестра, і їй доводиться виконувати роботу, яка не входить у її обов’язки. Я намагалася пояснити, що засоби масової інформації, а саме наше видання, не ведуться на плітки та перекази, ми збираємо інформацію з перших вуст. Проте через смс-повідомлення було відчутно, яка вона схвильована та зла. Після 30-хвилинної переписки я була морально виснажена. У моїй голові крутилися сотні запитань. А задати їх було нікому. Зі слів дівчини, «прикол» про щоденну прокладку в одноразовій масці – зовсім не «прикол». У лікувальних установах ніхто не вів бесіди, як поводитися з хворими на цю недугу. Дали начебто настанови, в яких ідеться про мінімальне відвідування палат. Дівчина писала, що не бачить маму днями і дуже хвилюється за неї. Як пояснити їй, що, можливо, до лікарні ще все привезуть і всі будуть здорові, я не знала. Не знала, бо сама в це не вірила.

Через кілька днів у мережі з’явилося відео, де ізольований хворий показує, як з ним поводиться медичний персонал. Щоби пообідати, він повинен до вхідних дверей присунути стілець, а сам заховатися в палату. Через деякий час він забирає свою їжу і стакан води. Тобто у захисних костюмах ніхто не приходить. А як ведеться прибирання палати? А лікування як? Також ставлять таблетки на стілець і виходять? Надіюся, що ні…

Наступна інформація, яка  розбила всі надії, – це поховання чоловіка з Монастириськів. Зі слів його доньки, ніхто з медичного персоналу не хотів їм допомогти. Ніхто з односельчан не захотів викопати могилу. Про що це говорить? Про те, що християни показали своє істинне лице? Давайте пропустимо моральну сторону. Люди залякані, їм ніхто не пояснив, як має бути, можна торкатися тіла чи ні, можна нести домовину чи ні? Чи може цей вірус перейти від покійного до здорового? Вони не знали.

По суті ми не знаємо нічого. Ми не знаємо правди. Ми знаємо те, що на чиюсь думку, маємо знати. Ми під чиїмось ковпаком. З кожним днем переконуюсь, що цей вірус штучно винайдений для нас. Для людей, які комусь набридли. До кого нам бігти? Як ховатися? Чим захищатися? Нема до кого. Бо всім наплювати. Я не знаю, як і до кого звертатися?  Як дати зрозуміти, що люди повинні ховатися від коронавірусу не у своїх квартирах, а за спинами влади, міцної, котра боронитиме їхнє здоров’я чіткими діями та правдивою інформацією…

Соломія Вершигора


Джерело: Тижневик "Номер один"



Новини
1 Червня
31 Травня
29 Травня
28 Травня
27 Травня
Який варіант міграції Ви розглядаєте для себе?
  • Виїхати на заробітки з метою залишитися за кордоном назавжди 47%, 20 votes
    20 votes 47%
    20 votes - 47% of all votes
  • Не думаю про еміграцію і заробітки. Комфортно працюю в Україні 26%, 11 votes
    11 votes 26%
    11 votes - 26% of all votes
  • Поїхати на кілька років, заробити необхідну суму і повернутися 16%, 7 votes
    7 votes 16%
    7 votes - 16% of all votes
  • Сезонні роботи на місяць-два 12%, 5 votes
    5 votes 12%
    5 votes - 12% of all votes
Total Votes: 43
Вересень 19, 2018 - Квітень 30, 2019
Voting is closed
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше