Найсвіжіше:
• Інтенсивне і сучасне ведення рослинництва – основа виробничої діяльності «Доброго самарянина» • У Тернополі молодик розповсюджував дитяче порно • Керівник Центру науки Христина Білінська: «У країні йде війна, і нам потрібні винахідники, раціоналізатори» • Городок гучно та розмахом відсвяткував 600-річчя! • Зорієнтуватися, щоби перемогти! • Фестиваль «Вставай, сонце»: місце, де шукають таланти! • Саксофоніст Василь Карапулько: «Це я той Вася, що «старався не трусити попіл» із пісні «Файне місто Тернопіль» гурту «Брати Гадюкіни» • У Тернополі для незрячих діток записали аудіозбірку • Заступник директора з рослинництва ТзОВ «Бучачагрохлібпром» Тарас Швець: «Насіння з Бучача – гарантія урожаю!» • Віктор Мацикур: «Допоки база та стрільбище у Підгородньому знаходяться в приватній власності – проекту сучасного біатлонного комплексу держава не розглядатиме взагалі» • Обвинувачені у вбивстві студента біля клубу “Алюр” постануть перед судом • Через нові правила багато тернополян залишаться без субсидій • У Почаєві п’яні підлітки ледь не зарізали одногрупницю • Мальовниче село Городок святкує 600-річчя! • Баскетбольний клуб “Тернопіль-ТНЕУ” зіграє з БК “Київ-Баскет”. • На Бережанщині вовки покусали трьох людей та загризли собаку • Оновлення обходу Тернополя на завершальному етапі • Книга рекордів Тернополя поповнилась ще на чотири досягнення • Павло Клімкін: «Потенціал Тернопільщини варто презентувати на Раді інвесторів та експортерів» • Віктор Забігайло, голова Тернопільської обласної організації політичної партії «Основа»: «Голос народу» • У Тернополі відкрили соціально-спортивну школу мадридського «Реалу» • Тернопільські профспілки розпочали протестні акції • Анонси газети «Номер один» від 10.10.2018 р. • Катерина Бойко: «Чоловік називає мене коброю, а все тому, що я насправді дуже терпляча, та коли вривається терпець, нападаю різко і неочікувано, як кобра» • Реформа екстреної медичної допомоги
rss
До тростянецької ікони «Богородиця Одигітрія» з’їжджаються паломники навіть з-за кордону

Опубліковано: 19 Листопада о 9:59



Одна з десяти найдавніших чудотворних ікон в Україні – тростянецька ікона «Богородиця Одигітрія». До неї їдуть зневірені недужі не лише з усіх куточків України, а й з-за кордону. Клякають на коліна, просять прощення за гріхи, молять про зцілення. І після каяття та щирої молитви стаються дива: онкохворим знімають страшні діагнози, бездітні народжують дітей, а хворі, що лежать у комі і за яких просять рідні, приходять до тями!

Ця унікальна святиня розташована у невеличкому селі Тростянець Ківерцівського району, що на Волині, у старовинному Свято-Троїцькому храмі. Церква була збудована у 1648 році, а чудотворний образ, запевняють, ще літ на двісті старший. Як він потрапив до Тростянця, достеменно не відомо. Меценати будівництва храму – знаменита князівська родина Гулевичів. І «Богородицю Одигітрію», найімовірніше, теж подарували ці фундатори. Храм було збудовано як оборонну споруду у вигляді корабля вівтарем на схід (у бік світла). Товщина цегляних мурів подекуди сягає трьох метрів! Є тут і бійниці – отвори у вигляді перевернутої замкової щілини, у які колись виставляли пушки, – так трималася кругова оборона. Для святині спеціально збудували окрему капличку на другому ярусі церкви. До неї можна дістатися лише крізь вузький хід у товщі стіни із середини храму. Не випадково це місце має ще одну назву – «Божа горка». Поки нею піднімаєшся, справді забуваєш про все мирське й заглиблюєшся у вічне.

– Наші предки споконвіку шанували цю чудотворну ікону, – розповідає настоятель Свято-Троїцького храму о. Сергій Ледвовк. – Хоч за свій вік вона багато пережила. Темніла, дивовижно оновлювалась, а під час Другої світової війни, коли після підпалу дерев’яної дзвіниці пожежа перекинулася на храм і знищила там усе, що могла, лише єдина з ікон вціліла. Потліли навіть сходи, що до неї вели. Вогонь зупинився в ногах у Діви Марії…

Коли селяни зайшли до храму після пожежі, були вражені. Люди хотіли знести ікону вниз, аби біля неї молитися, поки храм вдасться відновити. Та образ, як не намагалися його хоч зрушити з місця, не давався. Він наче закам’янів. Так і залишився на «Божій горці». Пізніше, за совітів, хотіли його розпиляти надвоє і так знести, але поки пішли за інструментами, надворі розгулялася негода з блискавкою та громом. Після потужного удару на стіні з’явилася тріщина, і безбожники затію покинули.

– І в наш час стається багато див, – каже о. Сергій. – За шість років, відколи тут служу, бачив чимало зцілень. Якось приїжджала молода сім’я з Луцька. Дітей не мали 12 років. А через рік первістка хрестили біля ікони. Після аварій приїжджали родичі просити за недужих – і навіть безнадійні ставали на ноги. Не раз разом із людьми плачу, слухаючи про їхню біду. А потім разом радіємо. Не кожен хоче афішувати те, що сталося. Але списані проханнями та подяками зошити, що лежать біля святині, свідчать, що на милість «Богородиці Одигітрії» уповає дуже багато людей. Паломництво до чудотворного образа не припиняється. Аби люди могли приклонятися до нього, священик щодня о 10-й годині ранку служить на «Божій горці» літургію. – Хто не може приїхати, СМС-кою пересилає імена тих, за кого хоче, щоб я помолився, – зізнається настоятель храму Святої Трійці. – Але це рідко. Кожен старається сам підійти до Матінки Божої. А ще у нас мироточить старовинна ікона святої Варвари, написана у XVIII столітті. Диво спостерігаємо вже кілька років.

Коли отець Сергій у 2010 році прийшов служити на цю парафію, застав храм у плачевному стані. Дах дірявий, хрест похилений, штукатурка пообпадала, цегла полущилась, усе тече… Зібрав громаду й каже: «Наші діди зберегли для нас святиню, а ми що – втратимо?» Взялися за реставрацію власними силами, не дочекавшись від держави ні копійки підтримки. На відновлення церкви потрібно було не одну сотню тисяч гривень. Кошти на благу справу пожертвував місцевий бізнесмен. Але коли почали ремонтувати храм, відкрилася страшна таємниця.

– Навколо церкви був насипаний горбочок під фундамент, а я вирішив покласти відмостку, – пригадує священик. – Для цього треба було той горбочок вирівняти. Коли відкинули землю, з північного боку побачили у стіні дірочку. Думав, продуха – прочищу й не буде сирість у приміщенні так триматися. Але почав чистити – і відкрився хід у підвал. Там лежали останки 10 жінок і 15 дітей.

Звідки могли взятися тіла під фундаментом храму? Старожили (а корінних у селі фактично нема) розповіли, що село Тростянець спалили «енкаведисти» у роки війни через те, що тут були школа вишколу УПА і школа санітарок УПА. Багато чоловіків пішли у підпілля, а їхніх жінок із дітьми загнали під церкву і знищили. Усі черепи були прострілені. Знайшла куля і матір з немовлям, що причаїлася в куточку. Щоби приховати сліди злочину, загорнули все землею, поховавши тіла під стінами обгорілої церкви…

Для знайдених останків змайстрували спеціальний саркофаг, а у відреставрованому підвальному приміщенні зробили церковний музей. У ньому розмістили й інші знахідки – старовинні богослужбові книги, найдавніша з яких датується 1638 роком (старіша за сам храм), і різноманітне церковне начиння.


Джерело: Тижневик "Номер один"



Новини
16 Жовтня
15 Жовтня
12 Жовтня
11 Жовтня
Який варіант міграції Ви розглядаєте для себе?
  • Не думаю про еміграцію і заробітки. Комфортно працюю в Україні 42%, 5 votes
    5 votes 42%
    5 votes - 42% of all votes
  • Сезонні роботи на місяць-два 25%, 3 votes
    3 votes 25%
    3 votes - 25% of all votes
  • Виїхати на заробітки з метою залишитися за кордоном назавжди 17%, 2 votes
    2 votes 17%
    2 votes - 17% of all votes
  • Поїхати на кілька років, заробити необхідну суму і повернутися 17%, 2 votes
    2 votes 17%
    2 votes - 17% of all votes
Total Votes: 12
Вересень 19, 2018 - Квітень 30, 2019
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше