Найсвіжіше:
• Анонси газети «Номер один» від 12.12.2018 р. • За побиття депутатів Тернопільської міськради – 140 тисяч застави та 10,2 тисячі штрафу • 100 років тому Тернопіль став столицею Західно-Української Народної Республіки • «Дід Майдан» Іван Мандрик: «Тягнибок міг узяти владу, як Ленін, прибравши до рук пошту, телеграф, телефон, банки і жандармерію. Вся влада була би в його руках, однак не було єдності Майдану» • Де на Тернопільщині не буде світла • «Агрон» став третьою командою в історії футболу Тернопільщини, яка в чемпіонаті області не програла жодного матчу! • За порушення на Тернопільщині нарахували понад 71 тисячу гривень • Як розмитнити авто з іноземною реєстрацією • “Тернопільводоканал” надалі боргує енергетикам • Як народними засобами лікувати відмороження та обмороження • Понад 60 мільйонів гривень на те, щоби закрити заборгованість по зарплатах для бюджетників Тернопільщини • 20 соток, кілька тисяч саджанців, праця рук і хороший прибуток для сім’ї «Так квітне сад мого життя», – стверджує хоростківчанин Іван Дрозда з Тернопільщини • Україна посіла третє місце у світі за обсягами імпорту секонд-хенду • Тернополянка відкрила біатлонний сезон «бронзою» • Рекордних 60 команд змагаються у футзальній лізі • Тернопільщині відзвітував про досягнення, нагородив кращих співробітників та розповів, яким буде 2019 рік • Війна за парк Відродження у Тернополі перейшла в судову площину • «Дякую вам за те, що захищаєте від ворога!» – Степан Барна звернувся до військовослужбовців у зоні проведення ООС • Насіров роздав податкових розстрочок на 18 мільярдів • На Зборівщині браконьєр залишився без човна і сіток • Тернопільські спортсмени повернулися зі столиці з перемогою • В Україні створять електронний реєстр “лікарняних” • Театральний майдан у Тернополі перетворили у «Шанхай» і залишили тернополян без центральної площі • У Чорткові жінка довірилась «валютнику» • 55 ФАПів Тернопільщини отримали від агрохолдингу «Мрія» набори фельдшера
rss
Шумських хворих лікують… книжковою терапією!

Опубліковано: 30 Жовтня о 13:00



У Шумську місцеві бібліотекарі запровадили ноу-хау для хворих тамтешньої лікарні. Вони з книгами, журналами та газетами йдуть до пацієнтів. Читання відволікає хворих від нудьги та допомагає одужати, кажуть лікарі. Ідея такої книжкової терапії виникла у бібліотекарки Лариси Синюк після того, як вона сама тривалий час лікувалася у стаціонарі.  

DSCN0087– Три роки тому я лежала з запаленням у терапевтичному відділенні Шумської лікарні. Це було серед літа, а лікуватися потрібно було майже місяць. Я ж маю такий характер, що мені важко влежати. А сусідки по палаті лежали ще довше за мене, вони були із сіл, їх мало хто відвідував. І тоді я запитала у Бога, що можу для них зробити. Найкраще робити те, що вмієш.

Я працюю у бібліотеці,тому й подумала: а чом би не принести книги хворим пацієнтам? Вони будуть відволікатися від настирливих думок про хворобу, в них підніметься настрій, самопочуття і швидше зможуть видужати. Скажу Вам по секрету, провідуючи мене, перші книги принесли мої дівчата з бібліотеки. Я спробувала ділитися ними із сусідами по палаті, а також із пацієнтами з сусідніх палат, – пригадала перші кроки книжкової терапії Лариса Синюк.

Виписавшись із лікарні, пані Лариса про своє ноу-хау розповіла керівництву книгозбірні. Отримавши від нього «добро», узгодила цю ідею з головним лікарем Шумської районної лікарні Юрієм Кушніром.

– У нас була домовленість про те, що працівники бібліотеки будуть відвідувати лікарню кілька разів на місяць. Однак ми побачили, що людина за 2-3 дні прочитує книгу і хоче іншу. Нам часто казали: «Ми Вас довго чекали, а чому Ви не приходили?» Тому ми прийняли рішення відвідувати лікарню з новою періодикою та книгами два рази на тиждень (у понеділок і четвер). Навідуємось до всіх відділень, окрім пологового та реанімаційного. Найкраще читають у травматології, адже там люди довго лежать (інколи навіть до півроку), їм особливо нічого роботи, тому залюбки читають наші книги, – розповіла пані Синюк.

IMG_0156Коли бібліотекарі приходять по пацієнтів, то на початках їх зустрічають насторожено. 

– Зайшовши до палати, представляємось, що ми з бібліотеки, та запитуємо пацієнтів: «Читати будете?» Ті, що нас не знають, насторожено дивляться, бо думають, що ми торгові агенти і хочемо щось продати. Їм і так важко, а тут до них прийшли і ще щось пропонують. А був випадок, коли один чоловік каже до нас: «Що це за аферисти прийшли?» Вже потім, коли більше дізнався про нас, то сказав, що не має до нас претензій, і якщо сам не брав книги, то підчитував їх у сусідів. Загалом, коли пацієнти дізнаються, що книги їм принесли безкоштовно, настрій у них змінюється. Буває, що одну книгу читають усією палатою, – каже Лариса Синюк.

Найчастіше, за словами пані Лариси, пацієнти читають такі журнали, як «Історії життя», «Люблю готувати», «Жінка», «Дім. Сад. Город», «Добрий лікар», історичні книги, детективи, романи.

– Намагаємося приносити літературу сучасних авторів. На «ура» ідуть життєві соціально-публіцистичні романи. Популярністю користуються твори тернопільських письменників – Олексія Волкова, Лесі Романчук, Сергія Ухачевського. Жінки полюбляють читати Дарію Корній та Ганну Медвідь, – каже пані Синюк.

Чи не важко жінкам носити книги? – запитали ми в бібліотекаря.

– Літом маємо велосипеди, а взимку носимо книги в руках. Від книгозбірні до лікарні близько 10 хвилин ходьби, потім – по поверхах. Чи важко? Як Вам сказати? Я маю бібліотечну освіту, але був такий період, що не мала роботи і довелося працювати в соціальній сфері. Я ходила до одиноких людей, знаю їхні проблеми, переймалася ними сама. Мені десь Бог заклав, що маю людям робити добро. Робота в бібліотеці приносить задоволення, хоча й буває важкувато, коли несеш у сумці чимало книг. Але нічого не поробиш – люди замовляють, чекають на тебе, на нову книгу і я їх не можу підвести, – мовить шумський бібліотекар.

Книга має унікальну здібність – вона лікує людські душі та тіла.

– В усі часи люди помічали позитивний вплив книги на їхнє здоров’я та настрій, , особливо, якщо це тяжкохвора людина. Наші візити до лікарні неодмінно супроводжуються не лише видачею чи обміном книг, а й бесідами-рекомендаціями, міні-диспутами з приводу прочитаного. Специфіка обслуговування цієї категорії читачів полягає у тому, що хворі, самотні люди відчувають дефіцит уваги та спілкування. Тому найбільш популярною формою роботи стала індивідуальна бесіда. Читачі не лише прагнуть отримати необхідну літературу чи журнал, а й відчути розуміння, щиру зацікавленість, підтримку, – додає пані Лариса.

Коли людина одужує і виписується з лікарні, то просто залишає книги сусідові чи на підвіконні палати.

– За час, відколи ми носимо книги до лікарні, в нас пропало дві-три книги. Буває, немає книги, а за кілька днів її повертають, бо хтось із хворих чи навіть з медперсоналу взяв почитати. А бувають випадки, коли вдячні пацієнти дарують книги, говорячи: «Коли нам було важко, Ваші книги нас розрадили, тепер ми Вам даруємо книгу». Якщо робити добро, то воно повертається сторицею, – переконана пані Синюк.

Деякі хворі, які пройшли через книжкову терапію у лікувальному закладі, стають  постійними читачами бібліотеки. Вони, одужавши, залишають стіни лікарні, проте продовжують читати приходячи в бібліотеку. Свої відгуки та побажання залишають у книзі «Скажи своє слово, читачу». Ось, наприклад, одне з них, яке написала жителька с. В. Загайці Валентина Нагорнюк: «Працівники Шумської центральної бібліотеки – щирі, дбайливі та добросовісні. Не шкодуючи свого часу, вони виконують неоціненну роботу: в погоду та негоду приносять книги й журнали в лікарню хворим людям, підтримуючи їх і духовно, і морально у нелегкий для нас та нашої країни час. Велике за це спасибі, нехай ангели їх оберігають, а Мати Божа посилає здоров’я».

Або ж інший випадок, про який розповіла наш співрозмовник: «Виписався з лікарні чоловік, приходить до нас та й каже: раніше ходив до пивної, а зараз і здоров’я не дозволяє та й Ви «підсадили» мене на книги, отож маю про що поговорити з дружиною».

Чи існує подібна практика книжкової терапії в Україні? – запитали ми в бібліотекаря з-понад 10-річним стажем

– Достеменно цього не можу сказати. У нашій травматології знаходяться пацієнти з інших районів та навіть областей і кажуть, що нічого подібного у них немає. Хоча ми обмінюємося досвідом з іншими книгозбірнями, але мені не відомі випадки, де б його взяли собі на озброєння, – підсумовує Лариса Синюк.


Джерело: Тижневик "Номер один"



Новини
11 Грудня
10 Грудня
9 Грудня
8 Грудня
7 Грудня
Який варіант міграції Ви розглядаєте для себе?
  • Не думаю про еміграцію і заробітки. Комфортно працюю в Україні 38%, 6 votes
    6 votes 38%
    6 votes - 38% of all votes
  • Виїхати на заробітки з метою залишитися за кордоном назавжди 31%, 5 votes
    5 votes 31%
    5 votes - 31% of all votes
  • Сезонні роботи на місяць-два 19%, 3 votes
    3 votes 19%
    3 votes - 19% of all votes
  • Поїхати на кілька років, заробити необхідну суму і повернутися 13%, 2 votes
    2 votes 13%
    2 votes - 13% of all votes
Total Votes: 16
Вересень 19, 2018 - Квітень 30, 2019
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше