Найсвіжіше:
• Захмелілий молодик влаштував погоню, як у кіно • Координатор проєкту «Танцюю, як усі» Олена Коваль: «На велику сцену вийдуть дітки з інвалідністю разом зі здоровими дітьми і будуть танцювати, незважаючи ні на що» • Коли втрачено статус неприбуткового підприємства • Герой студентського чемпіонату Європи Юрій Заставецький: «Коли ще вчився у школі, то брав собі 5-7 м’ячів, воротаря-сусіда, йшов на власне футбольне поле і вчився бити штрафні» • Вартість бензину знизиться на 3-5% • В Україні з’явилася послуга “е-пенсія” • Безробітний під Чортковом викрав фруктовий сад • Змінилися терміни передачі показників електролічильника • Орати якісно ще й на швидкість вчилися трактористи компанії «Контінентал» • Багатофункціональну актову залу урочисто відкрили у Старовишнівецькій школі Вишнівецької ОТГ • На ремонт усіх вітчизняних доріг треба 10 років і трильйон гривень • Королева манікюру Тетяна Штаблава: «Якщо хтось думає, що манікюр – це лише підпиляти й обрізати кутикулу, то він дуже помиляється» • Індустріальний парк «Chortkiv-West» запланували створити у Чорткові • ГОРОСКОП 14 – 20 серпня • Горе-”оператор”, який зняв на відео сцену вбивства, залишиться під вартою • Аграрії Тернопільщини намолотили перший мільйон зерна нового врожаю • На Монастирищині чоловіка катували праскою • Тренер із надання домедичної допомоги Віктор Шацький: «Екстрена медицина чи домедична допомога – це симбіоз науки і… рок-н-ролу» • Анонси газети «Номер один» від 14.08.2019 р. • Дев’ята товариська гра – у рамках програми розвитку футболу в Тернопільській області • Дізнатися вартість кожного «крутого» номерного знаку можна онлайн • Як народними засобами вилікувати холецистохолангіт • Із програмістів – у сепаратисти • Вільний дипломат ООН Олена Кльоб: «Переробила систему Станіславського під свою методику» • Головний хірург міста Тернополя Дмитро Осадчук: Я нічого не роблю як-небудь, якщо берусь за справу, то роблю її якісно, високопрофесійно, з повною віддачею і почуттям обов’язку та відповідальності
rss
Шумських хворих лікують… книжковою терапією!

Опубліковано: 30 Жовтня о 13:00



У Шумську місцеві бібліотекарі запровадили ноу-хау для хворих тамтешньої лікарні. Вони з книгами, журналами та газетами йдуть до пацієнтів. Читання відволікає хворих від нудьги та допомагає одужати, кажуть лікарі. Ідея такої книжкової терапії виникла у бібліотекарки Лариси Синюк після того, як вона сама тривалий час лікувалася у стаціонарі.  

DSCN0087– Три роки тому я лежала з запаленням у терапевтичному відділенні Шумської лікарні. Це було серед літа, а лікуватися потрібно було майже місяць. Я ж маю такий характер, що мені важко влежати. А сусідки по палаті лежали ще довше за мене, вони були із сіл, їх мало хто відвідував. І тоді я запитала у Бога, що можу для них зробити. Найкраще робити те, що вмієш.

Я працюю у бібліотеці,тому й подумала: а чом би не принести книги хворим пацієнтам? Вони будуть відволікатися від настирливих думок про хворобу, в них підніметься настрій, самопочуття і швидше зможуть видужати. Скажу Вам по секрету, провідуючи мене, перші книги принесли мої дівчата з бібліотеки. Я спробувала ділитися ними із сусідами по палаті, а також із пацієнтами з сусідніх палат, – пригадала перші кроки книжкової терапії Лариса Синюк.

Виписавшись із лікарні, пані Лариса про своє ноу-хау розповіла керівництву книгозбірні. Отримавши від нього «добро», узгодила цю ідею з головним лікарем Шумської районної лікарні Юрієм Кушніром.

– У нас була домовленість про те, що працівники бібліотеки будуть відвідувати лікарню кілька разів на місяць. Однак ми побачили, що людина за 2-3 дні прочитує книгу і хоче іншу. Нам часто казали: «Ми Вас довго чекали, а чому Ви не приходили?» Тому ми прийняли рішення відвідувати лікарню з новою періодикою та книгами два рази на тиждень (у понеділок і четвер). Навідуємось до всіх відділень, окрім пологового та реанімаційного. Найкраще читають у травматології, адже там люди довго лежать (інколи навіть до півроку), їм особливо нічого роботи, тому залюбки читають наші книги, – розповіла пані Синюк.

IMG_0156Коли бібліотекарі приходять по пацієнтів, то на початках їх зустрічають насторожено. 

– Зайшовши до палати, представляємось, що ми з бібліотеки, та запитуємо пацієнтів: «Читати будете?» Ті, що нас не знають, насторожено дивляться, бо думають, що ми торгові агенти і хочемо щось продати. Їм і так важко, а тут до них прийшли і ще щось пропонують. А був випадок, коли один чоловік каже до нас: «Що це за аферисти прийшли?» Вже потім, коли більше дізнався про нас, то сказав, що не має до нас претензій, і якщо сам не брав книги, то підчитував їх у сусідів. Загалом, коли пацієнти дізнаються, що книги їм принесли безкоштовно, настрій у них змінюється. Буває, що одну книгу читають усією палатою, – каже Лариса Синюк.

Найчастіше, за словами пані Лариси, пацієнти читають такі журнали, як «Історії життя», «Люблю готувати», «Жінка», «Дім. Сад. Город», «Добрий лікар», історичні книги, детективи, романи.

– Намагаємося приносити літературу сучасних авторів. На «ура» ідуть життєві соціально-публіцистичні романи. Популярністю користуються твори тернопільських письменників – Олексія Волкова, Лесі Романчук, Сергія Ухачевського. Жінки полюбляють читати Дарію Корній та Ганну Медвідь, – каже пані Синюк.

Чи не важко жінкам носити книги? – запитали ми в бібліотекаря.

– Літом маємо велосипеди, а взимку носимо книги в руках. Від книгозбірні до лікарні близько 10 хвилин ходьби, потім – по поверхах. Чи важко? Як Вам сказати? Я маю бібліотечну освіту, але був такий період, що не мала роботи і довелося працювати в соціальній сфері. Я ходила до одиноких людей, знаю їхні проблеми, переймалася ними сама. Мені десь Бог заклав, що маю людям робити добро. Робота в бібліотеці приносить задоволення, хоча й буває важкувато, коли несеш у сумці чимало книг. Але нічого не поробиш – люди замовляють, чекають на тебе, на нову книгу і я їх не можу підвести, – мовить шумський бібліотекар.

Книга має унікальну здібність – вона лікує людські душі та тіла.

– В усі часи люди помічали позитивний вплив книги на їхнє здоров’я та настрій, , особливо, якщо це тяжкохвора людина. Наші візити до лікарні неодмінно супроводжуються не лише видачею чи обміном книг, а й бесідами-рекомендаціями, міні-диспутами з приводу прочитаного. Специфіка обслуговування цієї категорії читачів полягає у тому, що хворі, самотні люди відчувають дефіцит уваги та спілкування. Тому найбільш популярною формою роботи стала індивідуальна бесіда. Читачі не лише прагнуть отримати необхідну літературу чи журнал, а й відчути розуміння, щиру зацікавленість, підтримку, – додає пані Лариса.

Коли людина одужує і виписується з лікарні, то просто залишає книги сусідові чи на підвіконні палати.

– За час, відколи ми носимо книги до лікарні, в нас пропало дві-три книги. Буває, немає книги, а за кілька днів її повертають, бо хтось із хворих чи навіть з медперсоналу взяв почитати. А бувають випадки, коли вдячні пацієнти дарують книги, говорячи: «Коли нам було важко, Ваші книги нас розрадили, тепер ми Вам даруємо книгу». Якщо робити добро, то воно повертається сторицею, – переконана пані Синюк.

Деякі хворі, які пройшли через книжкову терапію у лікувальному закладі, стають  постійними читачами бібліотеки. Вони, одужавши, залишають стіни лікарні, проте продовжують читати приходячи в бібліотеку. Свої відгуки та побажання залишають у книзі «Скажи своє слово, читачу». Ось, наприклад, одне з них, яке написала жителька с. В. Загайці Валентина Нагорнюк: «Працівники Шумської центральної бібліотеки – щирі, дбайливі та добросовісні. Не шкодуючи свого часу, вони виконують неоціненну роботу: в погоду та негоду приносять книги й журнали в лікарню хворим людям, підтримуючи їх і духовно, і морально у нелегкий для нас та нашої країни час. Велике за це спасибі, нехай ангели їх оберігають, а Мати Божа посилає здоров’я».

Або ж інший випадок, про який розповіла наш співрозмовник: «Виписався з лікарні чоловік, приходить до нас та й каже: раніше ходив до пивної, а зараз і здоров’я не дозволяє та й Ви «підсадили» мене на книги, отож маю про що поговорити з дружиною».

Чи існує подібна практика книжкової терапії в Україні? – запитали ми в бібліотекаря з-понад 10-річним стажем

– Достеменно цього не можу сказати. У нашій травматології знаходяться пацієнти з інших районів та навіть областей і кажуть, що нічого подібного у них немає. Хоча ми обмінюємося досвідом з іншими книгозбірнями, але мені не відомі випадки, де б його взяли собі на озброєння, – підсумовує Лариса Синюк.


Джерело: Тижневик "Номер один"



Новини
17 Серпня
16 Серпня
15 Серпня
14 Серпня
13 Серпня
12 Серпня
Який варіант міграції Ви розглядаєте для себе?
  • Виїхати на заробітки з метою залишитися за кордоном назавжди 47%, 20 votes
    20 votes 47%
    20 votes - 47% of all votes
  • Не думаю про еміграцію і заробітки. Комфортно працюю в Україні 26%, 11 votes
    11 votes 26%
    11 votes - 26% of all votes
  • Поїхати на кілька років, заробити необхідну суму і повернутися 16%, 7 votes
    7 votes 16%
    7 votes - 16% of all votes
  • Сезонні роботи на місяць-два 12%, 5 votes
    5 votes 12%
    5 votes - 12% of all votes
Total Votes: 43
Вересень 19, 2018 - Квітень 30, 2019
Voting is closed
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше