Найсвіжіше:
• Тренер із надання домедичної допомоги Віктор Шацький: «Екстрена медицина чи домедична допомога – це симбіоз науки і… рок-н-ролу» • Королева манікюру Тетяна Штаблава: «Якщо хтось думає, що манікюр – це лише підпиляти й обрізати кутикулу, то він дуже помиляється» • «Чорна п’ятниця» у «Червоній руті» • Де на Тернопільщині не буде світла • Ремонт дороги у Залісцях: як працюють соціальні кошти • На Підгаєччині заради хати онука підробила заповіт • Тернопільський бізнес запрошують на форум у Криницю • Скільки коштує народитися на світ, або Чому «подяка у конвертах» має значення? • Думали, що рятують рідних, а насправді збагатили шахраїв • Якщо хочеш допомогти людині – не допомагай • Іспит із водіння може суттєво подорожчати • Захмелілий молодик влаштував погоню, як у кіно • Координатор проєкту «Танцюю, як усі» Олена Коваль: «На велику сцену вийдуть дітки з інвалідністю разом зі здоровими дітьми і будуть танцювати, незважаючи ні на що» • Коли втрачено статус неприбуткового підприємства • Герой студентського чемпіонату Європи Юрій Заставецький: «Коли ще вчився у школі, то брав собі 5-7 м’ячів, воротаря-сусіда, йшов на власне футбольне поле і вчився бити штрафні» • Вартість бензину знизиться на 3-5% • В Україні з’явилася послуга “е-пенсія” • Безробітний під Чортковом викрав фруктовий сад • Змінилися терміни передачі показників електролічильника • Орати якісно ще й на швидкість вчилися трактористи компанії «Контінентал» • Багатофункціональну актову залу урочисто відкрили у Старовишнівецькій школі Вишнівецької ОТГ • На ремонт усіх вітчизняних доріг треба 10 років і трильйон гривень • Індустріальний парк «Chortkiv-West» запланували створити у Чорткові • ГОРОСКОП 14 – 20 серпня • Горе-”оператор”, який зняв на відео сцену вбивства, залишиться під вартою
rss
Редакційна колонка: «Ніч гніву» довжиною у вічність

Опубліковано: 26 Лютого о 10:05



«Якщо ми програємо, то будемо тулитися за ґратами», – говорив мені товариш, стоячи поруч вкритої попелом Тернопільської обласної прокуратури. Але тоді, у «Ніч гніву», мені здавалося, що нам вже не страшно, що буде завтра. В ейфорії революції інстинкт самозбереження розвіявся із провадженнями, що горіли на вулиці Листопадовій…

У ніч на 19 лютого 2014 року Тернопіль нагадував мені сюжет з американського фільму «Сайлент Хілл». Місто горіло ззовні і всередині. Димова завіса проковтнула центральну частину та поволі сповзала на віддалені мікрорайони. Було страшно і холодно. Пригадую, як мерзла в руки, стискаючи фотоапарат. Хотілося зафіксувати кожну секунду, кожен портрет тих, хто наважився перейти межу.

До цього я не бачила, як горять автомобілі, не думала, що елітний алкоголь може бути хорошим горючим. Досі не знаю імен тих, хто підняв натовп та перетворив 19 лютого у «Ніч гніву», та це були явно відважні люди, доведені до відчаю…

Шкода, що пам’ять – недосконала штука, і відтворити щохвилинно всі події тієї ночі не можу. Приміром, не знаю, як опинилася під стінами обласної поліції: їхала у маршрутці чи йшла пішки, як дізналася, що в центрі горить, з ким говорила тоді, про що думала… Не пам’ятаю. Залишилися лише фантомні образи та відчуття, які словами передати зараз складно. Та що хотіти? Чотири роки минуло. Уявляєте? А ніби вчора з вікон летіли папери…

Я була всередині обласної прокуратури, коли її брали штурмом. Десятки молодих людей метушилися коридорами, вибивали двері в кабінети та виносили надвір комп’ютерні сервери. Тоді я не чула, щоби хтось шукав наживи. Пам’ятаю юнака, який сказав: «Мені нічого не треба, окрім ручки самого прокурора. Такої модної!» Не знаю, знайшов він її чи ні. А якщо і знайшов, то чи взяв додому? Та й навіщо вона була йому потрібна? Мабуть, як символ повалення режиму. Не знаю.

Я фотографувала. І думала, що от-от у приміщення набіжить зграя (тоді ще) міліції і кийками виженуть усіх на вулицю. Зберуться із силами та добряче відлупцюють кожного, хто посмів перейти межу. Та «Ніч гніву» тривала, а міліції все не було.

Цікаво, де вони всі «відсиджувались» у той момент? Що коїлося в їхніх головах? Чи розуміли вони, чому так, а не інакше? Мені хотілося вірити, що більшість усе ж розуміє, а не, зачаївшись, чекає, коли кожного із тих революціонерів дожене тюрма.

Не знаю, як вам, та мені тривожно тепер переживати зими. Коли ти – частина подій, а не їхній глядач, то немає часу на аналіз та пошук відповідей на запитання «Чи не дарма?». Тепер часу вдосталь. Думки самі лізуть у голову. Чи дарма? Ні, однозначно, не дарма.

Хтось скаже, що наслідком «Ночі гніву» стали витрати з бюджету на оновлення того, що згоріло. Та хіба ж ця сума рівноцінна тій, яку вклали в «страусів у Межигір’ї»? Хіба ця сума рівноцінна появі громадянського суспільства? Щось я вдалася до пафосної лексики, але це правда.

От тільки єдине бентежить: чим рік, тим більш фантомним видається те суспільство. У жодному разі не закликаю повторювати «Ніч гніву». Ні! Однак погодьтеся, сміливість ми десь розгубили. Натомість байдужості нам знову не бракує… Мабуть, це найсумніший момент усіх революцій – апатія та емоційний голод.

По собі знаю, як важко постійно тримати в руках «коктейль Молотова». Та «Ніч гніву» не мала закінчитися чотири роки тому. Ми повинні були би гніватися на кожного хабарника, злодія, брехуна-політика щоденно. І гнів цей мав би розростатися справами, бажанням змінювати себе і країну. Чомусь зараз усе це більше схоже на імітацію люті.

Сотні тернополян, які 19 лютого 2014 року переступили межу, зараз відсиджуються по домівках, коли їхній сквер чи парк перетворюють у «промзону». Революція не може тривати вічно, це так. Та зміна системи – це, як на мене, безкінечна боротьба. Мало однієї ночі, мало кількох спалених автомобілів… Потрібно врешті-решт брати відповідальність не за знищення старого, а за створення нового. «Ніч гніву» минула чотири роки тому. Пора би братися за День змін…


Джерело: Тижневик "Номер один"


Перегляньте також:


Новини
20 Серпня
19 Серпня
18 Серпня
17 Серпня
16 Серпня
Який варіант міграції Ви розглядаєте для себе?
  • Виїхати на заробітки з метою залишитися за кордоном назавжди 47%, 20 votes
    20 votes 47%
    20 votes - 47% of all votes
  • Не думаю про еміграцію і заробітки. Комфортно працюю в Україні 26%, 11 votes
    11 votes 26%
    11 votes - 26% of all votes
  • Поїхати на кілька років, заробити необхідну суму і повернутися 16%, 7 votes
    7 votes 16%
    7 votes - 16% of all votes
  • Сезонні роботи на місяць-два 12%, 5 votes
    5 votes 12%
    5 votes - 12% of all votes
Total Votes: 43
Вересень 19, 2018 - Квітень 30, 2019
Voting is closed
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше