Найсвіжіше:
• 19 листопада в ЗУНУ відбулося вручення дипломів слухачам Школи польського та європейського права • Субсидії-2020/21: зміни та нововведення • Тренер та футболіст заліщицького «Дністра» Петро Костинюк: «За перемогу у кубку області подарували шерстяні футболки та годинник, а в чемпіонаті – дві тонни вугілля» • Гуляш з індички по-мексиканськи від Олесі Плосконіс • Часникова вода – панацея у догляді за кімнатними рослинами • Як захистити дерева взимку від зайців і мишей • Тернопіль осучаснять на 15,7 мільйона: стали відомі переможці Громадського бюджету • Довічне позбавлення волі для жорстокого вбивці • Доступне розмитнення авто може поповнити бюджет на мільярд гривень • На Лановеччині вчитель став жертвою булінгу з боку 8-класника • Цьогоріч на Тернопільщині понрад 3,3 тисячі вакансій було у сільськогосподарській сфері • Я дуже прошу: залишайтеся вдома у вихідні. Це допоможе зберегти ваше здоров`я, – Володимир Труш • Будинок розпусти викрили у Тернополі • Найбільший виробник спирту в Молдові купив спиртозавод на Тернопільщині • Якою буде погода наступного тижня на Тернопільщині • ГОРОСКОП із 11 по 17 листопада • Місцеві вибори: сумні реалії, або вибори без вибору? • Степан Барна: «Для мене посада голови обласної ради не є самоціллю. Мені важливо, щоби була єдина позиція при формуванні більшості, аби відстоювати інтереси області» • Карантин вихідного дня: Уряд запровадив жорсткий карантин, а Тернопіль пручається • Відійшов у вічність державотворець, який майбутнє України ставив вище за своє життя • Анонси газети «Номер один» від 18.11.2020 р. • На Борщівщині молодик знищив та спалив майже 2 тисячі бібліотечних книг • Депутат Іван Сороколіт: «Політика – це мистецтво компромісів, і ми з середини намагалися змінити все на краще, а чим це закінчилось, усі бачили. Це була війна не грошей, а принципів та підходів. І ми про це зовсім не шкодуємо» • Де на Тернопільщині не буде світла • Сервісні центри МВС пропонують усім охочим  узяти участь у вдосконаленні екзаменаційних питань
rss
Олександр Бірюков: «Долі спортсменів вирішували московські кабінетні чиновники»

Опубліковано: 13 Вересня о 10:25



IMG_2869

Велоспорт на Тернопільщині нині – один із провідних видів спорту. Щороку близько сотні медалей завойовують наші велосипедисти на всеукраїнських та міжнародних змаганнях. 8-10 вересня, як і щороку, в нашій області відбулися потужні велосипедні перегони пам’яті тернополянина, майстра спорту Володимира Філіпенка. Одну з головних ролей у пропаганді велоспорту на Тернопільщині відіграє голова обласної Федерації велосипедного спорту Олександр Бірюков.

 Велоспорту віддав майже 50 років

– Пане Олександре, пам’ятаєте, коли вперше «осідлали» велосипед?

– Тяга до велосипеда в мене була ще з дитинства. Коли виповнилося 10 років, батьки подарували на день народження «Орльонок». Більш дорогого і цінного подарунка у моєму житті, мабуть, не було. Ще не займаючись велосипедним спортом, десь у 6 класі, з друзями їздив у Збараж. Проїхали 17 км в одну сторону і ще стільки ж – в іншу. На сьогодні це не є чимось екстраординарним, але тоді це була доволі екстремальна мандрівка. Можливо, саме тоді розпочалася якась потаємна любов до велосипеда. А ще в той час через Тернопіль проходили багатоденні велосипедні перегони спортивного товариства «Колос». Тоді із захопленням дивився, як вулицями міста мчать велосипедисти, а перед ними їхала міліцейська автівка з мигалками. У мене тоді виникла мрія, щоби і попереду мене їхала така машина.

У січні наступного року буде 50 років, як уперше прийшов у секцію велоспорту в тернопільську ДЮСШ №1. З січня 1968 року і до сьогодні я пов’язаний із цим спортом. Пройшов шлях від новачка до майстра спорту та чемпіона України, багаторазовий переможець і призер змагань ДСТ «Локомотив». Пригадую, тоді велосипедних шоломів ще не було і, скажімо, зимою нам доводилось тренуватися у шапках-вушанках.

– Коли тільки прийшли на секцію, який велосипед отримали першим? 

– «Турист». На ньому як новачок від’їздив три місяці. Я не пропустив жодного тренування, і тренер для заохочення пересадив мене на старенький «Старт Шосе». Коли ж став кандидатом у юнацьку збірну України, то вже мав французький велосипед «Спеціал Ягуар», згодом – «CNC» (із серйозним обладнанням), який тоді коштував, як мотоцикл «Ява».

У 1976 році в складі збірної української ради ДСТ «Локомотив» виграв перше місце на чемпіонаті України у командній гонці на 100 кілометрів, яка проходила в Мукачевому. Тоді ж виконав норматив майстра спорту. На той час, щоб претендувати на звання майстра спорту, потрібно було зайняти 1-3 місце в гонці й показати певний час. Ми проїхали «сотню» за 2 год. 13 хв. 55 секунд при нормативі 2 год. 15 хв.

Що цікаво, лише за третім разом мені присвоїли звання майстра спорту. До цього я двічі виконував норматив, у вузькому колі мене вітали, але через певні обставини звання не мав. Наприкінці сезону, якщо рейтинг самого спортивного товариства був недостатньо високим, могли і не присвоїти звання. Такими були кабінетні вимоги московських спортивних чиновників, які вирішували долі спортсменів. Тільки коли став чемпіоном України (бо до цього був другим і третім в індивідуальних гонках), чиновникам нічого не залишалося, як видати мені значок і посвідчення майстра спорту СРСР.

– Чи брали участь у міжнародних змаганнях?

– На жаль, ні. Тоді на міжнародні змагання брали збірних Радянського Союзу, а я таким ніколи не був. Я ж був середнім гонщиком, звичайним майстром спорту. Таких, як я, в Україні було сотні. В області був одним із кращих, хоча вже тоді Тернопільщина мала цілу плеяду хороших велосипедистів, які ставали чемпіонами України, були вищими за мене класом, на яких я рівнявся. Скажімо, я брав участь десь у 12-ти чемпіонатах області і, можливо, три-чотири з них виграв. Тобто протягом спортивної кар’єри не був номером один в області. З нового покоління є наші вихованці, які ставали по десять і більше разів чемпіонами України, я ж мав це звання тільки один раз.

– Траплялися випадки, що Ви були кращими за інших, а на змагання брали слабших?

– У 99 відсотках головним критерієм був результат на шосе, а не кабінетні інтриги. Без сумніву, авторитетні тренери могли поряд із сильним гонщиком узяти когось на перспективу, але це були одиничні випадки. Тому казати, що мене десь «зарубали», не можу, бо за спортивними показниками не потрапляв до збірної Союзу.  

«В економічному вузі опинився випадково»

– Після активних велосипедних виступів Ви стали тренером….

– Так сталося, що після закінчення 10-ї школи поступив до Тернопільського фінансово-економічного інституту. Правду кажучи, я випадково опинився у цьому вузі. Мої батьки за фахом були економістами і, дослухавшись до їхніх порад, пішов навчатися в економічний вуз, але в цій галузі себе не бачив і за фахом ніколи не працював. Одразу після інституту став тренером з велоспорту в ДЮСШ «Локомотив». Попрацювавши кілька років, у 29-річному віці, будучи вже одруженим та маючи двох дітей, поступив на заочну форму навчання на факультет фізичного виховання місцевого педагогічного інституту. Коли мої друзі були кандидатами наук, викладачами у вишах, я ще був студентом. І лише у 1987 році став дипломованим фахівцем у галузі фізичної культури.

Працюючи тренером, підготував кілька майстрів спорту. Пригадую, спершу мені видали мотоцикл із коляскою К-750, а потім, упродовж трьох наступних років,  видавали нові «Урал» та «Днєпр». Для мене не було проблемою на мотоциклі поїхати з Тернополя до Києва або Мукачевого на змагання чи тренувальний збір. Уже потім отримав автомобіль «Москвич».

– Фаховість у велосипедному спорті привела Вас у… суддівство?

– Судити змагання розпочав з 1983 року. Тоді ж отримав звання судді республіканської категорії, яке потім трансформувалося, і нині я національний суддя Федерації велосипедного спорту України. Маю ліцензію на суддівство міжнародних і всеукраїнських змагань, яку щороку поновлюю, здаючи екзамени. Неодноразово був головним суддею на чемпіонаті України, в якості судді брав участь у чотирьох чемпіонатах світу (Канада, Австрія, Данія, Італія), як асистент судді побував на чемпіонаті Європи в Греції. Дев’ять років поспіль був головним суддею на міжнародній багатоденній велогонці українсько-польської дружби пам’яті Василя Скопенка.

– Чи може велосуддя заробити хороші гроші?

– Останніми роками платять пристойні кошти. Зрозуміло, що за міжнародне суддівство отримуєш значно більше, ніж в Україні.

– А чи доводилось обслуговувати найвідоміші велоперегони сучасності – «Джіро д’Італія», «Тур де Франс», «Вуельта»?

– Із професійних гонок був лише на одній – «Тур де Полонія», але в якості VIP-гостя. По-перше, в суддівстві є значно вищих рівень, ніж у мене. По-друге, окрім знання правил, має бути досконале володіння англійською мовою. Я спілкуюся англійською, але досконало її, на жаль, не знаю!
– Пригадайте цікаві випадки у суддівській карєрі.

– Одного разу в Львові на півгодини зупинив старт гонки українсько-польської дружби. Керівництво міста просило закрити очі на той факт, що на старті не було дві карети швидкої допомоги, як передбачено правилами. Місто було заблоковано, з’явилися великі транспортні затори. Однак я зробив правильно. Бо, як згодом виявилось, спортсмен отримав травму і його «швидка» повезла у найближчу лікарню – до Рогатина, а інша – страхувала гонщиків. Якби її не було, то я повинен був зупинити міжнародні перегони й анулювати етап.

Ще був випадок на міжнародній гонці «Race Horizon Park» у Києві, коли я зупинив гонку на Хрещатику на очах у тисяч глядачів. Їхав на суддівському автомобілі за кількома велосипедистами-лідерами. І по рації отримав сигнал від комісара гонки «Стоп рейс!». Виявилось у пелотоні стався завал, 90 спортсменів упали, «швидкі» забрали до лікувальних закладів дев’ятьох велосипедистів і гонка залишилася без супроводу карети швидкої допомоги. Довелося обігнати лідерів перегонів і перехресним рухом прапорцями показати, що гонку зупинено. Лідери були невдоволені, адже значно переважали інших, плюс це були комерційні змагання, і вони могли заробити хороші преміальні. Та їм таки довелося мені підкоритися й зупинитись.

14 разів побував на універсіаді

– Ви один з небагатьох тернополян, хто побував на понад десяти всесвітніх універсіадах…

– За першою освітою я економіст. Так сталося, що у всій час мене обрали головою ревізійної комісії спортивної спілки студентів України, а згодом чотири рази переобирали. Завдяки тому, що активно працюю у спортивній спілці студентів, як офіційна особа побував на 14-ти універсіадах світу (літніх і зимових). Там зазвичай за мною закріпляли кілька видів спорту і я забезпечував побут спортсменам, вчасний доїзд на змагання тощо. Тобто виконував функцію адміністратора. На дві останні універсіади я вже не їздив. По-перше, підростають молодші, по-друге, якщо раніше їздили 7-8 офіційних делегатів, то зараз – 3-4…  

– Я ще Ви очолюєте обласну Федерацію велосипедного спорту…

– Офіційно очолив федерацію у 2005 році, а до того виконував ці ж функції, коли федерація не мала юридичного статусу. Як виникло питання легалізації, була скликана установча конференція. Пройшла вона з певним скандальним відтінком. Декілька осіб висунули свої кандидатури на посаду керівника. Це на той час народний депутат Ярослав Джоджик та тернопільський політик Орест Муц. Більшість делегатів підтримали мене. Результати голосування безуспішно пробували оскаржувати представники нардепа. З тих пір мої повноваження голови федерації поновлювались три рази. Результати роботи говорять самі за себе. З того часу від Федерації велоспорту України наш осередок безкоштовно отримав два автобуси. Нашими тренерами були підготовлені: переможці кубка світу, чотири майстри спорту міжнародного класу, за останні 10 років близько 40 наших велосипедистів стали чемпіонами України. У рік здобуваємо близько 100 медалей – від найменших до дорослих велогонщиків.  

 

БІОГРАФІЯ

Олександр Бірюков народився 6 квітня 1953 року в Тернополі. Велосипедист, тренер, спортивний діяч. Багаторазовий чемпіон і призер всеукраїнських змагань ЦР «Локомотив». Майстер спорту СРСР (1978 р). Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Національний суддя.

У 1991 році очолив обласне відділення спортклубу «Гарт». Від 2001 року – начальник Тернопільського обласного управління з фізичного виховання та спорту Міносвіти України. З 2005 року – президент Тернопільської обласної федерації велосипедного спорту.


Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: ,



Новини
23 Листопада
21 Листопада
20 Листопада
19 Листопада
18 Листопада
Як ви плануєте відсвяткувати Новорічні свята в період карантину?
  • Взагалі поїду з України 67%, 2 votes
    2 votes 67%
    2 votes - 67% of all votes
  • З друзями, дотримуючись усіх карантинних обмежень 33%, 1 vote
    1 vote 33%
    1 vote - 33% of all votes
  • Вдома, в родинному колі 0%, 0 votes
    0 votes
    0 votes - 0% of all votes
  • У ресторані 0%, 0 votes
    0 votes
    0 votes - 0% of all votes
  • Одягну маску та піду в гості 0%, 0 votes
    0 votes
    0 votes - 0% of all votes
  • Інше 0%, 0 votes
    0 votes
    0 votes - 0% of all votes
Total Votes: 3
Voters: 3
Листопад 17, 2020 - Січень 10, 2021
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше