Найсвіжіше:
• Чи такий хороший господар, як його рекламують: успіхи та провали тернопільського мера за 10 років • Класичний університет Тернополя взяв участь у Всеукраїнському проєкті «Озеленення України» • Працівники медичної галузі Тернопільщини отримали державні нагороди • Громадський діяч Катерина Фурик: «Величезна кількість рішень, особливо земельних і майнових, проходять кулуарно без обговорення з громадськістю» • Керівник політичної партії «Правий сектор» на Тернопільщині Назар Сарабун: «Ми – єдина партія, яка гартувалася під обстрілами «градів» та досі зберегла свою структуру ще з 14-го року» • Богдан Яциковський: «На цих виборах має перемогти Україна!» • 7 цікавих фактів про майбутнього мера Тернополя Віктора Гевка • 25 жовтня вирішується доля країни. Прийди на місцеві вибори і проголосуй! • У Тернопільській університетській лікарні проводитимуть операції на серці новонародженим • Віктор Овчарук: «Якщо люди не будуть брати участі у виборах, то вони втрачають своє право вимагати чогось у місцевої влади» • ГОРОСКОП • У Тернополі відбулося представлення перших офіційних змагань із кінного спорту «BAYKOV CUP-2020» на честь Леоніда Бицюри • Програма кандидата в мери Тернополя «Горизонт-2025»: що потрібно місту, знає Леонід Бицюра • Ловіть останні сонячні промені • Які шанси для Тернопільщини відкриває перемога Івана Чайківського на обласних виборах? • Безвіз для українських товарів • Анонси газети «Номер один» від 21.10.2020 р. • Син у батька позичив картоплю та обікрав мачуху • Головний лікар онкодиспансеру Леонід Шкробот: “У людей немає цінності власного здоров’я, то про що можна говорити?” • Де на Тернопільщині не буде світла • У Борщеві суд виправдав підозрювану в крадіжці • Онук краде, а бабця картає себе за його злочини • Два молоді таланти з Тернопільщини підписали контракти з ФК «Динамо» • Патрульна поліція запустила онлайн-курси із самозахису і першої допомоги • Як пересадити полуницю восени: поради та рекомендації
rss
Оксана Матвійчук: «Мій позивний – «Каторга»

Опубліковано: 17 Вересня о 12:45



До війни я вела насичене й активне життя, навчалася, встигла реалізувати декілька суспільно корисних проєктів, вигравала гранти. Вималювала в голові свій подальший життєвий план, чітко знала відповідь на запитання «А ким ти станеш через 3 роки?», адже вже тримала в руках власний бізнес-проєкт…

Здавалося, маю все, про що можна мріяти: мої близькі здорові, є справжні друзі, чудова робота й безліч ідей та перспектив… І тут розпочався Майдан. Згодом – війна. Все змінилося. Від звичного життя залишилися уламки. Я просто не могла залишатися осторонь…

Для мене відправною точкою стала тепла ковдра, що пошила моя бабуся для кожного із шести внуків. У свою я загорнула медикаменти і пляшки з фізрозчином, аби не побилися при транспортуванні в Київ, бо там тоді гинули люди!

До 2014 року організовувала культурно-масові заходи: благодійні аукціони, різноманітні виставки, музичні концерти й фестивалі… А тут товариш просить організувати перший в Україні вишкіл із тактичної медицини. Згадую, як пояснювали мені, тоді ще студентці юридичного факультету: «Ксеню, люди вмирають й будуть вмирати, бо мало тих, хто знає, як правильно допомогти… Військова медицина в нас «застрягла» на рівні 60-х років…».

Ця фраза, сам вишкіл стали для мене викликом, визначилимоє місце в українсько-російській війні. Я стала інструктором із тактичної медицини, згодом – парамедиком, а пізніше – начмедом у добровольчому формуванні. Змінила пальто на військову форму, а рідний Тернопіль – на полігони та Східну Україну. Змінилося не лише життя, а й ім’я – на позивний «Каторга».

Зараз про фронт згадую неохоче, адже моє серце залишилося там, у секторі М, війна досі триває. Повернувшись у 2018 році, згадувала першу поїздку на схід. Як би дико це не звучало, найбільше емоцій отримала, коли, зійшовши з потяга в Києві, чекала, коли буде наступний до Тернополя. Таке враження, ніби потрапила в іншу країну, не в ту, де війна і земля здригається під обстрілами,  де гинуть люди й кулі свистять над головою чи уламки снарядів пролітають повз – наче інша реальність…

Уже декілька років я в «мирному житті», моїм своєрідним «якорем» стала донечка.

Війна на кожному відкладає свій відбиток, усі, хто там був, повертаються іншими: хтось покалічений фізично, внаслідок отриманих поранень, та всі, однозначно, покалічені морально. Неможливо просто так забути пережите на фронті.  Так, зараз я міняю памперс дитині швидше, ніж раніше здійснювала неповне розбирання автомата чи накладання кровоспинного турнікету, але спогади нікуди не дінуться.

Та чи готове наше суспільство, країна й держава до… продовження?  Досвід останніх років та десятків програм по боротьбі з ПТСР, лікування та реабілітації, програм інтеграції в мирне життя, перекваліфікації та працевлаштування ветеранів показують, що проблеми є.

Відверто кажучи, мені пощастило, я зустріла людей, що повірили в мене, допомогли вийти з вакууму, в який себе загнала. Мені, мамі в декреті з незакінченою вищою освітою, з прогалинами в резюме в декілька років і досвідом участі у бойових діях (дивовижна характеристика погодьтеся), допомогли знову задуматися: «Ким я бачу себе через 3 роки?»

Я поїхала на фронт зі стійкою думкою, що хочу допомагати людям. Зараз я хочу допомагати всім тим, хто з нього повернеться… Це мій план на наступні декілька років, адже не всім може так пощастити, як мені.

Йду на вибори з партією ВО «Батьківщина», бо вірю цій команді, а вони повірили в мене.

Війна забрала в мене чимало, та разом з тим дала усвідомлення, що варто цінувати кожен день, боротися за те, що вважаю правильним, і ніколи не здаватися. А посмішка доньки в моїх обіймах тому яскраве підтвердження.

Оксана Матвійчук («Каторга»)

Довідка

Оксана Матвійчук народилася  14 лютого 1992 року в селі Ілавче Тернопільської області. Виросла й проживє в м. Тернополі.

Навчалася у ЗОШ I-III ступенів №22. Здобувала юридичну освіту з 2007 р. у Галицькому коледжі ім. В. Чорновола та з 2012 року навчалася у Калуському коледжі економіки, права та інформаційних технологій Тернопільського національного економічного університету.

У 2017 р. закінчила Тернопільський національний економічний університет з дипломом бакалавр – право. Планую продовжити навчання на військовій кафедрі – підготовка офіцерів запасу на базі Міжнародного університету розвитку людини «Україна».

У 2007-2014 роках займалася організацією та проведенням культурно-масових заходів, реалізовувала проєкти на різноманітну тематику.

Учасник бойових дій, доброволець, інструктор із тактичної медицини, парамедик (позивний «Каторга») з 2015 р.

У 2017-19 роках (декретна відпустки) реалізовувала проєкти з національно-патріотичного виховання дітей та молоді Тернопільщини, займалася написанням грантів на теми, дотичні до інтересів та потреб ветеранського середовища.

Членкиня суспільної ініціативи «Батьківська платформа» з 2020 р.

Одружена – чоловік Матвійчук Роман Васильович (позивний «Матвій»), учасник бойових дій, доброволець. Виховуємо донечку Ярину (2 роки 7 місяців).


Джерело: Тижневик "Номер один"
Рубрика:
Мітки: , ,



Новини
23 Жовтня
22 Жовтня
21 Жовтня
20 Жовтня
Який варіант міграції Ви розглядаєте для себе?
  • Виїхати на заробітки з метою залишитися за кордоном назавжди 47%, 20 votes
    20 votes 47%
    20 votes - 47% of all votes
  • Не думаю про еміграцію і заробітки. Комфортно працюю в Україні 26%, 11 votes
    11 votes 26%
    11 votes - 26% of all votes
  • Поїхати на кілька років, заробити необхідну суму і повернутися 16%, 7 votes
    7 votes 16%
    7 votes - 16% of all votes
  • Сезонні роботи на місяць-два 12%, 5 votes
    5 votes 12%
    5 votes - 12% of all votes
Total Votes: 43
Вересень 19, 2018 - Квітень 30, 2019
Voting is closed
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше