Десятки країн, тисячі людей та сотні життєвих історій. Ми підготували для наших читачів спецпроєкт «Наші за кордоном». У сьогоднішньому випуску «досліджуємо» Болгарію. Це не дуже популярна країна для міграції серед наших громадян. Однак знайшлися й ті, хто обрав Болгарію для свого постійного місця проживання – це екстернополянка Олена Томова. Як воно, жити на Балканах, читайте у матеріалі наших журналістів.
«Дуже цікаво одягаються чоловіки, вони, як світлофори, – яскраві»
– Мабуть, почнемо з основного запитання: чому Ви вирішили покинути Україну й обрали саме Болгарію?
– Пригадую, як ще у дитинстві по путівці їздила у Болгарію, тоді зберегла найприємніші спогади про цю країну. Згодом уже відпочивала разом з родиною і подумала, що було б непогано спробувати пожити тут. Чоловік підтримав мою авантюру, адже мова, менталітет, розмірений ритм життя дуже схожі до українського. Ну й, звісно, приємним бонусом є довжелезна берегова лінія, красива природа та добродушне населення. Єдине, чого ми не врахували до переїзду, – це невисокий рівень життя і низькі зарплати у порівнянні з іншими країнами Євросоюзу.
– Як щодо мови, якою Ви спілкувалися?
– Ми спілкуємось і російською, і англійською, згодом уже вивчили болгарську. Вона схожа на церковнослов’янську. У ній багато слів-обманок, які співзвучні з російськими, але означають зовсім інше. Наприклад: направо по-болгарськи – прямо, диня – арбуз, гора – лес. Взагалі в Болгарії багато російськомовних. Старше покоління добре знає російську, адже вони вивчали її у школі. Молодь покоління нормально розмовляє англійською. Чим далі від узбережжя, тим більше людей знають болгарську. Навіть у Софії, де є багато міжнародних компаній, без знання болгарської буде важко порозумітися в поліклініці, магазині, транспорті.
– Як легально виїхати до Болгарії, не з туристичною метою?
– Є ряд причин, які дозволяють отримати посвідку на постійне проживання. Це возз’єднання з сім’єю, якщо найближчі родичі вже отримали таку посвідку і тепер запрошують до себе. Одруження з громадянином Болгарії або іноземцем, який живе в країні не менше 5 років, навчання в університеті або коледжі, робота за контрактом, однак така можливість буває не часто, і репатріація – можливість повернутися на батьківщину етнічним болгарам, які проживають у будь-якій країні світу. Також можна легально проживати відкривши свій бізнес або інвестувати в економіку Болгарії. Ще можна купити нерухомість, це дозволить отримати візу до Болгарії, що діє протягом 365 днів, після чого дозволяється оформити документ відразу на 3 роки.
– Що Вас найбільше вразило у цій країні?
– Тут дуже люблять дітей, навіть якщо малеча плаче чи вередує – зауважень не буде. Татусі багато часу проводять з дітками. А ще тут із батьками живуть у дорослому віці, може тому, що школу закінчують до 20 років. Біля шкіл можна побачити учнів, але вони не такі, як в Україні, бо у них борода, вони з цигаркою і нагадують скоріше вчителів. Між іншим, у Болгарії палять усі і всюди, хоча, для прикладу, в закладах громадського харчування палити заборонено, та на це ніхто не зважає. Дуже цікаво одягаються чоловіки, вони, як світлофори, – яскраві. Зелені кросівки, червона куртка, жовті штани, в Україні таке на вулицях – рідкість, тут – норма.
Циганські квартали мене шокували. Цигани живуть у старих машинах і в будках зі всякого мотлоху. Навколо гори сміття: поля буквально завалені пластиковими пакетами. Циганські діти ходять без черевиків, наступаючи босими або обмотаними ганчірками ногами на розбиті ними ж пляшки. По місту цигани пересуваються на запряжених кіньми возах, в які збирають викинуті речі й меблі.
«Болгари вважають, що на роботі взагалі не потрібно силуватися, а після того, як виходять з офісу, вимикають телефон»
– Давайте поговоримо трохи більше про побут, ціни та соціальні гарантії. У скільки обійдеться нерухомість в Болгарії?
– У центрі Софії і в інших хороших районах зняти двокімнатну квартиру можна від 8,5 тис. грн. Квартира в новому будинку з ремонтом, сучасною технікою та підземною парковкою коштує від 14 тис. грн. У курортних містах ціни залежать від сезону. У серпні всі апартаменти в Бургасі коштують близько 1000 – 1400 грн. на добу. Не у сезон однокімнатна квартира – від 3000 грн. у місяць. Студію біля моря в Болгарії можна купити приблизно за 1 млн. грн. Трикімнатна квартира у віддаленому районі Софії коштує не менше 1, 3 млн. грн. Але в маленькому місті недалеко від циганського кварталу квартира може коштувати і 270 тис. грн. Для вибору житла в будь-якому болгарському місті важливо знати, де орендувати чи купувати його. Майже в кожному місті є бідні циганські квартали, вони називаються «махала». Ще є маргінальні райони, радянська забудова, приватний сектор, старі мікрорайони з напівзруйнованими будівлями і шикарні квартали в курортних зонах.
– Що вигідніше – громадський транспорт чи власне авто?
– У Болгарії чим менше місто, тим гірше в ньому з громадським транспортом і тим важливіше мати свою машину. Метро в Болгарії є тільки в Софії. Тут дуже чисто і майже порожньо, пасажирів мало: не у всіх районах є станції метро. Інтервали між поїздами якісь неймовірно довгі у порівнянні з Києвом. Зате на кожній станції є ліфти для візочків. Контролери зустрічаються всюди, навіть у метро. Штраф за безквитковий проїзд – приблизно 300 гривень. На велосипедах їздять багато, особливо молодь і чоловіки, але інфраструктури для велосипедистів мало. Велостоянки є тільки поруч з деякими сучасними офісами і станціями метро. Велодоріжок зовсім немає, а їздити по шосе не завжди безпечно.
– Скільки потрібно грошей на комфортне проживання і який рівень заробітної плати?
– Це все дуже індивідуально і залежить від того, чи є у вас власне житло. Середня зарплата – 13 тисяч гривень, за даними Національного інституту статистики. Найбільше отримують у сфері ІТ, найменше – в туризмі та сільському господарстві. Болгари їздять заробляти або на курорт, або у Софію, або в інші країни: за статистикою, за кордон виїхало працювати близько чверті працездатного населення країни. Місцеві політики, правда, заявляють, що причиною безробіття є не відсутність роботи, а лінь. І я частково з цим погоджуюсь, болгари вважають, що на роботі взагалі не потрібно силуватися, а після того, як виходять з офісу, вимикають телефон.
– А як живеться пенсіонерам?
– Пенсії в Болгарії маленькі. Дідусь мого співробітника отримує близько 2,5 тис. грн. Вийти на пенсію в Болгарії можуть жінки у віці 61 року зі стажем роботи в країні понад 35 років і чоловіки у віці 64 років із трудовим стажем 39 років. Якщо ці умови не дотримані, треба чекати, поки стаж досягне пенсійного. Пенсіонери тут не багаті і шукають різні способи заощадити. Вони часто здають свої квартири або кімнати в місті, а самі живуть у селі, де комунальні платежі менші й опалювати житло простіше. Там вони можуть вирощувати овочі і фрукти – і для їжі, і на продаж.
– Яка система освіти у болгар?
– У Болгарії є практика організації «батьківських кооперативів». Група батьків домовляється, коли і хто сидить із дітьми. Це дешевше приватного садочка і може бути суттєво зручніше, якщо вдасться знайти такий «кооператив» поруч з будинком.
Навчання у школі в Болгарії обов’язкове із 7 років. Із 5 років можна ходити на підготовчі заняття. Навчання починається 15 вересня, а закінчується 15 червня. Платне тільки харчування – ми платимо 34 гривні в день. Додаткові заняття бувають і безкоштовні, наприклад архітектурний гурток, і платні, наприклад басейн – 110 гривень у місяць. Навчання у школі – 12 років. Після закінчення середньої школи у сильних учнів є можливість вступити в ліцеї і гімназії, а у всіх інших – вибрати спеціалізацію. Вища освіта в Болгарії нічим не відрізняється від освіти в інших країнах і повністю відповідає стандартам європейської освіти. У болгарських вузах немає вступних іспитів. Зараховують в університети й інші вищі навчальні заклади на основі середнього бала атестата.
«Для болгар – найважливіше сім’я»
– Чим в основному харчуються болгари?
– Болгарська кухня дуже смачна. Якщо порівнювати з іншими національними кухнями, можна знайти риси турецької, вірменської та грецької. Це передусім м’ясо й овочі. У різних варіаціях м’ясо додається в перші і другі страви, салати і випічку. М’ясо болгари зазвичай готують на повільному вогні. Традиційні болгарські страви – це вівчарів салат із вареними яйцями, маринованими печерицями, тертим сиром, бринзою, крупно нарізаними помідорами й огірками. Манджа – тушковане м’ясо з овочами. Таратор – нарізані огірки з розведеним кислим молоком. Ми готуємо часто шопський салат – болгарський аналог усім відомого грецького салату. Він поєднує помідори, огірки, болгарський перець і цибулю під ніжною сирною стружкою. Це хороше доповнення до м’ясних страв і смачна закуска до ракії.
Дуже смачна лютениця – унікальна болгарська овочева закуска із в’яленого солодкого перцю і помідорів. Така смачна, що її часто привозять з Болгарії як гостинець родичам та друзям. З випічки полюбляю баніцу – кручений пиріг, який зазвичай роблять із сиром і зеленню. Також існують солодкі і м’ясні варіації. До речі, баніца – це не тільки дуже смачна випічка, а й ритуальна страва, яку їдять у Болгарії на Різдво і Великдень.
– Медичне забезпечення відрізняється від українського?
– У Болгарії є аналог української «безкоштовної» медицини. Не факт, що ваші проблеми зі здоров’ям вкладуться у її рамки. За додаткові аналізи та прийом лікарів доведеться доплачувати. Лікарня може бути розташована як у новій, так і в старій будівлі ще радянського типу. Лікарі зазвичай орендують кабінети в різних лікарнях. Такі ситуації, як черги за талоном або недостатня кількість місць на дороге обстеження, теж трапляються. У чергах можна чекати більше двох годин. Щоби потрапити до вузьких спеціалістів, потрібно отримати направлення від свого сімейного лікаря. Є обмеження: наприклад, дитина може відвідати стоматолога безкоштовно тільки три рази в рік. Далі треба платити за прейскурантом.
– Які особливості у поведінці чи звичках болгар підмітили?
– Раніше я бачила в Болгарії багато схожого з Україною: панельні будинки, що залишилися від радянського часу, людей, які сподіваються тільки на пенсію.
Тепер звертаю увагу на відмінності. Наприклад, люди тут все-таки більше надіються на себе: у багатьох є якщо не власний або сімейний бізнес, то хобі, яке вони намагаються перетворити в бізнес. Люди більше піклуються про природу, про здоров’я, про близьких. Для болгар – найважливіше сім’я. Вони віддадуть своїм дітям квартиру в місті, а самі будуть жити в селі. Підтримка сімейних зв’язків дуже важлива, і це проявляється у дрібницях, наприклад у нескінченних телефонних розмовах з рідними.
– Чи плануєте повертатися в Україну?
– Звісно. Ми не звикли обмежуватись однією країною. Ще так багато хочемо побачити і показати світ синові. Тому, мабуть, через рік-другий повернемося додому і будемо думати, куди далі рвонути.
Джерело: Тижневик "Номер один"
13339