Найсвіжіше:
• Сільський пиріг із картопляного тіста від Раїси Бутової • Щодо спрощеної системи оподаткування та запроваджених карантинних змін • СБУ затримала відомого на весь світ хакера • Заробітчанські трагедії • Ідеальна мама • Залізничні квитки не будуть дорожчати • Герої України не вмирають • Що нажили тернопільські депутати за каденції Надала? • Коли на Тернопільщину таки прийде тепло? • 350 жителів Тернопільщини вже пройшли стажування на робочих місцях • На два місяці перекриють вулицю Стецька • Пенсіонери, старші 75 років, отримуватимуть надбавки до пенсії • Сесія гаражів та забудов зелених зон • Гороскоп на тиждень з 25 по 31 травня • Голова Шумської РДА Віталій Кудлак: «Не можна допустити ситуацію, коли мери міст, отримуючи великі безконтрольні повноваження, перетворюються на місцевих князів» • Голова Підгаєцької РДА Галина Дуда: «Гніватися на людину можна лише до заходу сонця. Так ще 20 років тому навчив мене священик після сповіді» • Показник електролічильника можна передавати через Telegram • Віктор Овчарук: «Співпраця ОТГ та кооперативів може стати взаємовигідним механізмом розвитку та гарантією фінансової стабільності останніх» • «Контінентал Фармерз Груп» запустила онлайн-звітність у рамках своєї корпоративної соціальної відповідальності • У Тернополі підписали Меморандум про співпрацю з Одеською кіностудією • Чемпіон з бодібілдингу вкоротив собі віку • У Тернополі двірник з ножем напав на жінку • Анонси газети «Номер один» від 27.05.2020 р. • Де, як і за скільки можна протестуватися на COVID-19 на Тернопільщині • Переселенка з Луганська Яна Шкуратова: «Телефонували моїй тітці зі словами: «Вы – предатели родины, когда вы вернетесь, мы вам руки-ноги отрежим»
rss
Моє щасливе дитинство!

Опубліковано: 7 Листопада о 11:07



shhaslyve-dytynstvo

Нещодавно довелось побувати у краях, де кілька років поспіль проводила літні канікули. Давно там не бувала. І здавалося б, дитячі роки залишились далеко позаду. Та сама здивувалася, наскільки чіткі спогади спливають, поглянувши на місця моєї «бойової» слави.

Мабуть, як і більшість моїх однолітків, свої літні канікули я проводила в селі. Тільки пролунав останній дзвоник, мама акуратно упаковувала мої речі і потягом везла нас із сестрою до бабусі з дідусем на Львівщину. У той час нам здавалося це не найкращою перспективою літнього відпочинку, але сперечатися з батьками, які працювали і не мали часу приділяти нам увагу, і бабусею, яка з нетерпінням чекала на наш приїзд, було дарма.

У цілому моя бабуся була багатою на онуків. Ми з’їжджались до неї на літо і перетворювали їхній з дідусем дім на дитячий табір. Якраз у той час мені випала можливість бути найменшою у родині, і в цьому, знаєте, були свої переваги. 

Компанію мені складав усього на рік старший двоюрідний брат. Окрім розваг, у нас були й обов’язки. Це була найлегша робота у господарстві, хоча на той час нам так не здавалося. За нами були закріплені маленькі курчата й гусенята. Їх заганяли у невеликий «периметр» з травою, де вони мали випасатися, а ми – пильнувати їх. Та ось «пастухи» ми були, м’яко кажучи, ніякі. Кожного вечора бабуся недораховувалась двох-трьох курчат, а феномену їх зникнення не можу розгадати й досі. Найфантастичніша з версій – їх викрадали інопланетяни або вони відлітали у далекі краї. Навіть у ті рідкісні дні, коли ми давали собі слово не відходити від них, і не бігти до сусідських хлопців грати у футбол, і не їхати у сусіднє село велосипедом, аби перевірити, чи бува раптом за ніч там не висохло джерело з жабами, вони все одно пропадали.

У цілому в мене були далеко не дівчачі розваги. Мабуть, взнаки давалось оточення. Я побувала на кожному дереві у садку та на вулиці, знала всі стежки у лісах і найрясніші поляни з полуницями. А одним з улюблених занять було вибиратися на дах будинку і сидіти біля комина. Такий собі міні-паркур. По гаражі, добудовах і газових трубах ми з братом із легкістю вибиралися на дах, на який звисали важкі гілля старої груші та яблуні. Ми обривали плоди, двічі кусали (мабуть, так щоб совість не мучила за переведені продукти) і кидали огризки або на сусідський город, або на дорогу, змагаючись, хто дальше. Та вищим пілотажем було побачити дідуся, який повертався доріжкою додому, швидше, ніж він нас. Інакше це загрожувало нам доброю прочуханкою. Він ще з вулиці кричав: «Ану злазьте!», і ми, як ті павуки, швидко спускалися вниз.

Вечір того дня у нас був зайнятий – виховна година. Здавалося, слова цієї лекції я вже знала напам’ять і могла вгадати кожне наступне слово. Я смиренно і терпеливо зносила цей урок ОБЖД, а ось брат завжди бурчав у відповідь. Хоча варто відзначити, йому на правах старшого завжди діставалося більше. Ну і плюс прийнято вважати, що ініціаторами всього поганого є хлопці, хоча не завжди так було.

Потім мені діставалося від рідної старшої сестри, яку мама призначила відповідальною за мене. Але так як я була найменшою, ображатися на мене довго рідні не могли. У неї були свої розваги – в іншій віковій категорії. Хотіла вона цього чи ні, але якщо ми з братом вважали це цікавим, то обов’язково долучалися, відслідкувавши її шпигунськими методами.

Не повірите, але я цілих три роки не могла навчитися кататись на велосипеді. І кожна наступна невдала спроба, мабуть, викликала у моїх брата і сестри тиху істерику, адже саме вони виконували роль інструкторів. Хоча в цьому були свої плюси: поки я не сіла на двоколісний, їм доводилось мене катати. І це була непогана тактика, коли слід було їхати під гору.

Саме влітку випадає мій день народження, який мама перетворювала на справжнє свято. Вона завжди привозила великий торт або гігантські тістечка, вкусивши які, на чорних від сонця щоках та носі залишалися сліди від білого крему.

Думаю, ці теплі спогади жили в мені завжди. Просто у свій час я акуратно їх упакувала і поставила на найвищу поличку в стелажі моєї історії. У швидкому щоденному темпі зовсім не вистачає часу переглядати ці «файли». Але вони чекають і нагадують про себе у слушний момент, аби ми пам’ятали, хто ми є і звідки. 

Зоряна Гарасимів, заступник головного редактора «Номер один»


Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки:



Новини
31 Травня
29 Травня
28 Травня
27 Травня
Який варіант міграції Ви розглядаєте для себе?
  • Виїхати на заробітки з метою залишитися за кордоном назавжди 47%, 20 votes
    20 votes 47%
    20 votes - 47% of all votes
  • Не думаю про еміграцію і заробітки. Комфортно працюю в Україні 26%, 11 votes
    11 votes 26%
    11 votes - 26% of all votes
  • Поїхати на кілька років, заробити необхідну суму і повернутися 16%, 7 votes
    7 votes 16%
    7 votes - 16% of all votes
  • Сезонні роботи на місяць-два 12%, 5 votes
    5 votes 12%
    5 votes - 12% of all votes
Total Votes: 43
Вересень 19, 2018 - Квітень 30, 2019
Voting is closed
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше