На минулому тижні баскетбольний клуб «Тернопіль» розпочав новий сезоі-2019/20. Команда упродовж кількох днів зуміла відсвяткувати одразу чотири перемоги – по дві в кубку України (суперник – «Золотой Вєк» із Кропивницького) та вищій лізі чемпіонату України («ДіДіБао» з Кам’янця-Подільського). Як готувалася команда до сезону, які плани на новий чемпіонат та загалом на якому рівні нині знаходиться місцевий баскетбол та його інфраструктура, ми поспілкувалися з головою Тернопільської обласної федерації баскетболу та президентом БК «Тернопіль» Ігорем Комендатом.
«Якщо ти переходиш із вищої до суперліги, то бюджетний коефіцієнт одразу множиться на два»
– Ігорю Юлійовичу, як БК «Тернопіль» готувався до сезону?
– Спершу баскетболісти підтягували фізичні кондиції, адже мали тривалу відпустку. А перед початком сезону команда вилітала на великий турнір до Китаю, де змогла випробувати свої сили в матчах із чемпіоном Австралії, другою збірною Нової Зеландії та місцевим китайським клубом, який входить до п’ятірки кращих їхньої елітної ліги. Чи буде цього достатньо, побачимо, як БК «Тернопіль» гратиме упродовж сезону, але перші поєдинки вселяють оптимізм, що все у нас на правильному шляху.
– Якими є плани на новий сезон?
– Вигравати вищу лігу, тому що немає нам в ній що робити! Я дуже вдячний, що минулого сезону зміг запросити до БК «Тернопіль» Дмитра Забірченка. Після завершення кар’єри професійного гравця та капітана збірної України він міг залишитися працювати в рідному місті Дружківка, однак ми змогли його зацікавити і підписати з ним дворічний контракт. Отож він залишається у нас на цей сезон.
– Уточню, тобто є завдання потрапити до Суперліги?
– Задач таких немає, просто ми виграємо в цьому сезоні вищу лігу однозначно! А далі все залежить від коштів, тому що бюджет у суперлізі значно більший, ніж у вищій. До прикладу, бюджет на сезон середняка вищої ліги в середньому становить 2 млн. грн., а середняка суперліги – 10 млн. грн., (аутсайдера – 5-ть). У будь-якому випадку, якщо ти переходиш із вищої до суперліги, бюджетний коефіцієнт одразу множиться на два.
– У тернопільській команді не передбачається поява легіонерів?
– Поки що ні, у них немає змісту. У минулому році БК «Тернопіль» на 15 хвилин запізнився з підписанням контракту з американцем за абсолютно підйомні гроші. Він увійшов до трійки кращих баскетболістів вищої ліги за усіма показниками, виступаючи за нашого головного конкурента – «Прометея» (Кам’янське). Але я не жалкую, що він до нас не перейшов, адже і завдань вигравати вищу лігу не було, та й ми не були готові до цього ні фінансово, ні організаційно, хоча склад гравців дозволяв. У нас не вистачило лавки запасних, тобто бракувало кваліфікованих певних номерів. Плюс були травми (чотири операції за сезон), тому люди випадали. Загалом не в оптимальній формі підійшли до вирішальних поєдинків. У того ж Рівного виграли в регулярному чемпіонаті по сумі всіх матчів – 3:1, у півфіналі плей-оф перемагали по ходу поєдинку на виїзді, а в підсумку програли, потім ще й поступилися на власному майданчику. В підсумку посіли в сезоні-2018/19 третє місце, хоча мали бути як мінімум другими і дати бій, на відміну від рівнян, тому ж «Прометею» у фіналі.
У Тернополі вже цього року буде сучасний ігровий зал
– Пане Ігорю, Ви на громадських засадах очолюєте Федерацію баскетболу Тернопільської області, яка активно працює. Як вдалося організувати цей процес?
– Мали місце три фактори – абсолютна співпраця і підтримка Федерації баскетболу України. Коли її очолив Михайло Бродський, він намагався по максимуму працювати з людьми нової генерації. Спорт змінився, відповідно потрібні й нові керівники. Також у нас є дуже чітка і злагоджена робота з управлінням спорту Тернополя. І по-третє, нам пощастило.
– Пощастило в чому?
– Коли на першому етапі розглядалися перших п’ять міст (із населенням до 500 тисяч жителів) для спорудження універсального Палацу спорту, потрібно було мати, по-перше, як мінімум затверджену однієї сесією земельну ділянку під цей об’єкт, по-друге – як мінімум передпроєктну пропозицію. І по-третє, – наявність професійної баскетбольної команди. І одне, і друге, і третє в нас було! До честі міського управління спорту, його фахівці досить чітко захистили цей проєкт, і сподіваюся, що до 2021 року в Тернополі буде повноцінний Палац спорту на місці колишнього стадіону «Текстильник». Уже виділено 30 млн. грн. на його будівництво і в наступні роки фінансування буде продовжено.
Але ми й на цьому не зупинилися. Вдалося отримати ще 5 млн. грн. від держави на реконструкцію малих об’єктів (плюс співфінансування міста). На сьогодні ці кошти активно освоюються, проводиться реконструкція фізкультурно-оздоровчого комплексу (ФОКу) на вулиці Братів Бойчуків. За планом підрядника, до 15 грудня цей об’єкт мав би бути зданий в експлуатацію. Там буде глядацький зал на 501 чоловіка, паркет, якого в області немає, відповідна мультимедіа, сучасні роздягальні, тренерська та суддівська кімнати. З містом обласна федерація має домовленість про те, що в цьому залі отримуємо певну кількість годин на день для того, щоби всі діти, які займаються баскетболом, мали можливість продовжувати це робити у хороших умовах. Бо на сьогодні є проблема вільних ігрових залів.
Також БК «Тернопіль» підпише договір з мерією і свої домашні матчі проводитиме в сучасному ігровому залі. З великою повагою ставлюся до керівництва ТНЕУ, але стіни студентського залу ми не розсунемо, а все решта не має жодного значення. Якісний баскетбол мають бачити якомога більше вболівальників, бо якщо грати без глядачів, то я думаю, це можна робити і в якійсь школі. Ми ж хочемо привчати тернополян ходити на баскетбол, бо це дуже цікавий вид спорту.
«Ходити просити, а тим більше брати гроші з бюджету – це не той шлях, яким має розвиватися клуб»
– Те, що Ви пішли з податкової області ніяк не вплине на роботу баскетбольної федерації та БК «Тернопіль»?
– Перебуваючи на державній службі, я реально не займався напряму вирішенням поточних питань, які не відносились до служби. Я маю на увазі, що до професійного клубу «Тернопіль» я не був дотичний, не вів жодних перемовин із гравцями і т.п. Обіймаючи посаду голови обласної федерації, так організував людей, що кожен займався своїм напрямком – хто професійним спортом, хто дітьми тощо. Звичайно, не буду лукавити, Дмитра Забірченка запрошував сам, а вже він зібрав пул гравців. У них бюджет був підписаний за спонсорським контрактом, і вони в нього вмістилися. У мене не було питань, що їм не вистачає грошей чи ще щось. Намагався не використовувати службового становища та нікого не просив допомогти БК «Тернопіль», щоби не бути зобов’язаним. Зараз, коли покинув державну службу, вже можу просити. Більше того, по основних моментах уже мав розмову з Іваном Адамовичем Чайківським щодо підписання з «Агропродсервісом» контракту на новий сезон. А далі в роботу включається його віце-президент, людина, яка безпосередньо у нас відповідає за весь цей напрямок, і через кілька днів буде підписано новий контракт. Розглядаємо варіант із прицілом на Суперлігу, відповідно фінансування збільшуватимемо. Це тривалий проєкт, і найголовніше, що він сподобався Івану Адамовичу. За свої гроші він отримав емоції! Коли він уперше прийшов на матч, то, як це звично буває, отримав майку з надписом «Чайківський» на спині. Але не це було головним. Та гра завершилася з сиреною і триочковим влучним кидком, який приніс перемогу БК «Тернопіль». Наша команда виграла, весь зал – на вухах, а Іван Чайківський отримав неймовірні емоції. Тоді я йому й кажу: «Адамовичу, навмисно так не придумаєш! Баскетбол – це емоції, постійний рух, який заряджає не на один день.
Однозначно, «Агропродсервіс» залишається титульним спонсором, водночас веду перемовини зі ще двома компаніями. При цьому я не прошу грошей, а пропоную бізнесу мультимедійний продукт із хорошого рівня баскетбольною командою, яка незабаром гратиме в сучасному ігровому залі, з трансляцією матчів, стрімами тощо. Ходити і просити, а тим більше брати гроші з бюджету – це не той шлях, яким має розвиватися клуб. Він має стати не громадською спілкою, а повинен називатися нормальним словом «франшиза», який буде сплачувати податки, приносити доходи тощо. Нам до цього ще дуже довго йти, але чим швидше ти робиш перший крок, тим швидше в тебе буде другий і третій. Для себе вибирав кілька каталізаторів: перше – професійна команда, друге – матеріальна база, третє – кваліфіковані кадри, четверте – спеціалізована дитяча приватна баскетбольна школа. Я не знаю, чи мені колись вдасться це все реалізувати, але це є та мета, до якої треба рухатися!
Віталій Попович
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: баскетбол, БК Тернопіль, газета "Номер один", новини Тернополя, спорт
13304