Найсвіжіше:
• Син у батька позичив картоплю та обікрав мачуху • Головний лікар онкодиспансеру Леонід Шкробот: “У людей немає цінності власного здоров’я, то про що можна говорити?” • Де на Тернопільщині не буде світла • У Борщеві суд виправдав підозрювану в крадіжці • Онук краде, а бабця картає себе за його злочини • Два молоді таланти з Тернопільщини підписали контракти з ФК «Динамо» • Патрульна поліція запустила онлайн-курси із самозахису і першої допомоги • Як пересадити полуницю восени: поради та рекомендації • Як і коли садити цибулю на зиму • За авто еліт-класу на Тернопіллі сплатили понад 2 млн. • Проголосувати за паспортом у “Дії” не вийде • Уперше в Україні у ЗУНУ відкрили мовні онлайн-курси для студентів з Китаю • Тернопільщина отримала ще одного нардепа • Теребовлянська «Нива» – без п’яти хвилин чемпіон області • Заступник голови партії «Правий сектор» Василь Лабайчук: «Громада потребує справді дієвих людей, і ми готові стати такими для Вас» • Кандидат у депутати до Тернопільської міської ради Ігор Степанов: «У політиці кожен крок має наслідки. Адже від твоїх дій чи бездіяльності залежить те, як будуть жити тисячі тернополян наступних 5 років» • Як тернопільська мерія незаконно виділяла землю, а суд на це закривав очі • Тернопільщина отримає майже 15 мільйонів для забезпечення киснем медичних закладів, – Володимир Труш • Головні тарифи на “комуналку” встановлюватиме місцева влада • БК “Тернопіль” здобув дебютну перемогу в Суперлізі • Леонід Бицюра: «Один повнометражний фільм може принести в економіку Тернополя 30 мільйонів гривень» • Тернопіль укотре став заручником негоди: заблокований транспорт, вода по коліна та повністю паралізоване місто • «Радикали» виграли 13 судів і йдуть перемагати на місцевих виборах 2020 • Школярі йдуть на канікули, а студенти знову переходять на дистанційне навчання • Архітектурні пам’ятки Тернопілля відновлять в рамках масштабного проєкту «Велика реставрація»
rss
Безпорадні теоретики

Опубліковано: 9 Липня о 17:00



shkola_c3456

Якось поверталася потягом з Одеси. У вагон зайшли двоє хлопців – приблизно мої ровесники. Між собою розмовляли німецькою. На вигляд типові європейці. Веселі, розкуті, прості і практичні. В «імпортних» пасажирів виникла плутанина з місцями і я допомогла їм розміститися. Через деякий час вдячні парубки прийшли пригостити кавою. Слово за слово і зав’язалася розмова. Хлопці перейшли на російську. Хоч і з сильним акцентом, але в цілому доволі непогано. З’ясувалося, що вони з Німеччини. У відпустку приїхали відпочивати в Карпати. Компанія залишилася в горах, а їм двом захотілось ближче до моря. От і на пару днів приїхали в Одесу.

Кілька годин хлопці розповідали смішні історії, ділилися враженнями про Україну, пригадували різні курйози. Ясна річ, я поцікавилась, звідки вони так добре знають російську. «У школі вчили», – відповіли попутники. Я на кілька хвилин «зависла» від здивування. «І все?», – уточнила. «Так», – ствердно відповіли хлопці. Мабуть, це останнє, що я сподівалася почути. Російське коріння, навчання у Росії, поліглоти – що завгодно, але не шкільні знання.

Під час навчання у школі та університеті теж доводилось вчити іноземні мови: англійську, польську, французьку і навіть латину… Уявляєте, нам викладали латинську мову. Для чого це майбутньому філологу-журналісту, не розумію донині. Невже автори навчальної програми сподівалися, що я у своїх публікаціях буду мовою оригіналу цитувати стародавніх мудреців та мислителів, а люди читатимуть газету зі словником у руках? Чи, можливо, замість репортажів на шпальтах я мала виписувати читачам лікарські рецепти? Як латина може знадобитися мені у роботі, попри немалий стаж у професії, досі залишається загадкою. Зрештою, втішала себе, що колись у розмові з друзями, якщо зайде мова про латину, я зможу гордо сказати: «Я її вчила!» (хоча єдине, що я чітко пам’ятають з цього предмету, це те, що він був). Але і тут не склалося. За кілька років мої друзі так і жодного разу не згадали у розмові про мертву мову. Тому свого зоряного часу чекаю досі.

Хоч була старанною ученицею, похвалитися більшими успіхами з інших іноземних мов теж не можу. Все, що залишилось у моїй голові, кілька стандартних фраз на зразок: «як Вас звати», «звідки Ви», «скільки Вам років» ну і, звісно, що вкрай важливо, «Київ –  досі столиця України». Можливо, трохи кращими є результати з англійської, але мого словникового запасу точно б не вистачило для кількагодинної розмови.

Загалом у школі дуже любила точні науки: алгебру, геометрію, фізику. І навіть мала хороші результати. Дивно, як для майбутнього гуманітарія, але змалку любила загадки. Саме так сприймала і шкільні задачі. Для мене це було, наче гра. Я, як пазли, розкладала усі «відомі» й «невідомі» по місцях, аж поки вони не складали єдину логічну картину. Ділила многочлени на одночлени, крутила геометричними фігурами, вираховувала швидкість тіл. І чим складніша задача, тим більшим був азарт заповнити усі прогалини. Учителька з математики переконувала, що моє майбутнє – на фізматі, і була, м’яко кажучи, розчарована, коли я обрала філологію.

Що сьогодні залишилось у моїй голові від синусів, косинусів, теорем та аксіом? Там немає жодної формули з фізики. А терміни «ірраціональні нерівності» та «степеневі функції», які раніше підкорялися мені «на ура», тепер від здивування розширять мої зіниці до максимуму. Куди це все поділося? А головне – як і коли воно мені знадобилося?

Нещодавно у Тернополі трапився нещасний випадок, пов’язаний зі струмом. У коментарі рятувальники зазначили, що високовольтна лінія вражає на відстані 1,5 метра. Особисто я такого не знала. Ну загалом уявляла, що наближатися до них небезпечно, але про конкретну відстань ніколи не чула. Чому, ламаючи голову над різними формулами з фізики, школярам не розповідали таких елементарних та водночас практичних речей?

Нам постійно розказують, що українська освіта є найякіснішою у Європі, але в той же час в Україну приїжджають європейці і зі шкільними знаннями чудово дають собі раду, а ми вчимо важкі терміни, які навіть вимовити важко, і зовсім безпорадні у повсякденному житті.

Імовірно, освітянам відомо щось більше, ніж мені. Мовляв, українські школярі всебічно розвинені, наука розвиває логічне мислення і так далі. Можливо, наша освіта і справді ефективна, але ми, прості смертні, чомусь цього не відчуваємо.

Зоряна Гарасимів, журналіст «Номер один»


Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: , ,



Новини
20 Жовтня
19 Жовтня
18 Жовтня
17 Жовтня
16 Жовтня
15 Жовтня
Який варіант міграції Ви розглядаєте для себе?
  • Виїхати на заробітки з метою залишитися за кордоном назавжди 47%, 20 votes
    20 votes 47%
    20 votes - 47% of all votes
  • Не думаю про еміграцію і заробітки. Комфортно працюю в Україні 26%, 11 votes
    11 votes 26%
    11 votes - 26% of all votes
  • Поїхати на кілька років, заробити необхідну суму і повернутися 16%, 7 votes
    7 votes 16%
    7 votes - 16% of all votes
  • Сезонні роботи на місяць-два 12%, 5 votes
    5 votes 12%
    5 votes - 12% of all votes
Total Votes: 43
Вересень 19, 2018 - Квітень 30, 2019
Voting is closed
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше