Здавалось би, у чому проблема? Хто створив, у того і права. Проте довести своє авторство часом вкрай складно. Згадаймо хоча би чутки, що вже 100 років точаться навколо твору «Тихий Дон», адже й досі частина критиків вважають, що роман-епопею написав не Михайло Шолохов, а розстріляний червоноармійцями білогвардійський офіцер.
Зрештою, цілком можливо, адже українські мистецтвознавці вже офіційно довели, що відомі шлягери російської естради – «Поручик Голіцин», «Вот кто-то с горочки спустился», «Любо, братцы, любо!» ницо вкрадені у нас радянськими авторами! Скажімо, міський романс «Поручик Голіцин» насправді є «двійником» пісні повстанців – «Друже Ковалю», що набула популярності наприкінці 1940-х років, тобто задовго до «написання» шлягеру в Росії. Сучасний виконавець пісні Василь Лютий дослідив, що автором музики і слів був український повстанець Микола Матола. По суті росіяни приписали собі «бандерівську» пісню!
А от пісня «Любо, братцы, любо» взагалі була гімном армії анархіста Нестора Махна і в оригіналі завжди звучала українською мовою. Інакше й бути не могло, оскільки бійцями війська “батька” майже стовідсотково становили етнічні українці (нагадаю: йдеться про події 1917-1921 рр.).
Ще цікавіша історія трапилася з українським романсом XIX ст. «В саду осіннім айстри білі». У 1961 р. його текст було надруковано у збірнику «Українські народні романси» з передмовою і примітками Леопольда Ященка, що твір вважається народною піснею, оскільки автор не відомий. Та не минуло й кількох років, як раптом знайшовся «автор» мелодії – колишній киянин, на той час уже відомий композитор-москвич Борис Терентьєв представив публіці свій новий “хіт” – пісню “Вот кто-то с горочки спустился”. І незабаром став заслуженим діячем мистецтв РРФСР.
10 років слідства і судів
Утім проблема захисту авторських прав не оминула й Тернопільщину, причому в абсолютно несподіваному ракурсі. Мова йде про відомого бізнесмена Віталія Сороколіта.
Починалося все у 2008 р., коли правоохоронними органами директора ІТ-товариства «Мелвіс» Віталія Сороколіта було обвинувачено в порушенні авторських прав та умисному ухиленні від сплати 1 млн. 800 тис. грн. податків. Простіше кажучи, слідчі Державної фіскальної служби запідозрили успішного підприємця у незаконному розповсюдженні ним же розробленої комп’ютерної програми «Інформаційна система управління «МЕЛВІС», яка є аналогом комп’ютерної програми «Фінанси без проблем» фірми Хакерс Дизайн, чим порушив авторське право. Тобто сам у себе вкрав авторські права?!
І закрутилося: обшуки, арешт майна, таємне прослуховування телефонів, допити, сотні судових засідань, пів року за ґратами СІЗО, інсульт і зупинка серця… Та стоси листів і тисячі сторінок кримінальної справи. У підсумку відомому підприємцю загрожувало до 10 років тюрми.
Водночас правоохоронні органи вперто «не помічали» листа Державної служби інтелектуальної власності України, що 18 квітня 2007 р. ДСІВ зареєстровано авторські права В. І. Сороколіта на твори, зокрема на комп’ютерну програму «ІСУ «Мелвіс», та видано відповідне свідоцтво, яке не втратило чинності. Водночас авторські права підтверджувало свідоцтво, видане Держдепартаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Роки слідства, допитів, судів. Нарешті, у зв’язку з відсутністю події злочину, слідчі управління міліції справу закривали, але обласна прокуратура слідство поновила. І так повторювалось декілька разів. Потім ще довгі роки судової тяганини. Нарешті 24 квітня 2018 р. Верховний суд України повністю виправдав підприємця за відсутності події злочину.
Так і не дочекавшись офіційних вибачень від правоохоронців, нещодавно бізнесмен звернувся з позовами до обласних прокуратури та управління Національної поліції з вимогою компенсувати завдану моральну та матеріальну шкоду відповідно 1 млн. 911 тис. 536 грн. та 2 млн. 295 тис. грн. Мотивуючи свої вимоги, підприємець наголосив, що правоохоронці не просто оповістили всіх його партнерів про розпочате досудове слідство, а ще й розповсюдили компрометуючу інформацію. Тож чого дивуватися, коли це викликало недовіру до нього і до його професійної діяльності та призвело до припинення ліцензійних договорів на комп’ютерну програму та втрату реальних доходів.
І от рішеннями Тернопільського міськрайонного суду за незаконне взяття і тримання під вартою Віталія Сороколіта з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області стягнуто 155 тис. грн. (майже в 15 разів менше), з прокуратури – 304 тис. 167 грн. на користь підприємця. Та навряд чи цим усе й закінчиться, найвірогідніше, що правоохоронні органи подадуть апеляції.
|
Історична довідка Ще 2300 років тому в Афінській республіці існувало право на захист цілісності твору і заборонялося вносити до тексту зміни. Річ у тім, що актори й переписувачі досить вільно поводилися з творами знаменитих авторів трагедій, відтак у 330 р. до н.е. було ухвалено закон, відповідно до якого оригінали творів трьох великих класиків підлягали збереженню в офіційному архіві. Актори повинні були дотримуватись офіційного тексту. Це вважається одним із перших випадків охорони авторського права (“Вікіпедія”). |
Права на «Хахаски» – це вам не казки
Тим часом днями у Тернопільському апеляційному суді було розглянуто апеляційну скаргу місцевої блогерки Ольги К. на рішення Зборівського районного суду стосовно стягнення з неї 125 тис. грн. компенсації за порушення авторських прав на користь товариства «ОМГ ЕДЖЕНСІ».
Відповідно до матеріалів справи, у листопаді 2019 року представник ТОВ «ОМГ ЕДЖЕНСІ» у соціальній мережі «Instagram» натрапив на створену Ольгою К. сторінку з розміщеними малюнками з коміксу «Хахаски». Тим часом, відповідно до укладеного 2 вересня 2019 року договору з художницею з Білорусі Антоніною Казак, усі авторські права на персонажі, створені для проєкту «Хахаски», належали виключно товариству.
Нікому не дозволяла використовувати свої роботи й художниця. Тим часом сторінка в соцмережах вводила користувачів в оману, створюючи хибне враження, що Ольга К. є автором коміксів. Завдяки цьому в грудні 2019 р. на сторінці блогерки було розміщено 180 публікацій, права на які належали виключно «ОМГ ЕДЖЕНСІ».
Ще одна пікантна деталь: користуючись популярністю проєкту, Ольга К. ще й розмістила на своїй сторінці в «Instagram» оголошення про розміщення реклами з зображенням песика Хахаски та ще й отримувала від цього дохід. Коли представник товариства запропонував дівчині співпрацю та попросив розмістити оголошення, та надіслала свій рахунок для сплати за це коштів.
Тим часом проєкт «Хахаски» – це саркастичні інтернет-комікси про життя та пригоди песика Карла і його друзів, створений у 2018 р. громадянкою Білорусі Антоніною Казак. Комікс розповсюджується через спеціально створені сторінки на інтернет-платформах «Вконтакте», «Instagram», «Facebook» виключно під однойменним російським псевдонімом автора «Хахаски» і на сьогодні зібрав солідну аудиторію підписників – понад 2 мільйони осіб.
Захищаючи свої авторські права, ТОВ «ОМГ ЕДЖЕНСІ» звернулося до Зборівського районного суду. Рішенням районного суду Ольгу К. зобов’язано сплатити позивачу 125 тис. грн. компенсації та передати ТОВ «ОМГ ЕДЖЕНСІ» доступ до її інтернет-сторінки в «Instagram».
Проте суд апеляційної інстанції у постанові вказав, що ані вітчизняним, ані міжнародним законодавством не передбачено такого способу захисту, як вилучення чи передача доступу до веб-ресурсу правопорушника, відтак місцевий суд був не вправі виносити таке рішення. Крім того, це суперечить і внутрішній політиці «Instagram» та умовам договору, який кожний користувач укладає з ресурсом, перш ніж створити свою веб-сторінку.
Разом з тим, колегія суддів зменшила розмір компенсації за порушення авторських прав та зобов’язала Ольгу К. сплати 108 тис. 561 грн., оскільки товариство так і не змогло обґрунтувати розмір своїх вимог, пояснили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.
“Голос із притвору”, або Авторство у спадок
А ще авторське право можна успадкувати. Адже не секрет, що митець часом заповідає свою творчу спадщину рідним та близьким. Водночас, що робити, якщо, скажімо, письменник чи художник не залишив заповіту? Звертатися до суду! Тим паче, якщо йдеться про найближче родинне коло. Саме дружина найчастіше надихає, підтримує, окрилює митця, стає його Музою і моделлю, менеджером і співрозмовником, редактором і прискіпливим критиком. Більше того, саме вона посвячена в усі задуми та мрії автора. От і вдові відомого тернопільського поета Петра Сороки також довелось звертатися до суду, щоб успадкувати авторські майнові права на всі твори свого чоловіка, який так рано пішов за обрій життя.
Варто зазначити, що перу Петра Сороки належать більше сотні повістей, романів, денників (це нотатник візій і переживань, створена письменником нова форма щоденника), поетичних і гумористичних збірок, літературознавчих нарисів та монографій, духовно-філософських робіт тощо. Митець був членом Національної спілки письменників України та міжнародного ПЕН-клубу; лауреатом міжнародних і всеукраїнських літературно-мистецьких премій «Слово України», «Тріумф», «Лісова Пектораль».
Утім авторське право — це не тільки гонорари від проданих творів, а насамперед право представляти літературну творчість письменника. То хто, як не дружина, гідно це робитиме?
Саме тому, зваживши на всі обставини, рішенням Тернопільського міськрайонного суду позов було задоволено та визнано за вдовою всі майнові права на літературну спадщину літератора.
Марина Криниця
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: авторське право, газета "Номер один", новини Тернопільщини
13335